Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

РЕБУСЫ СТОЛБА

автор: 
Полтавец Евгений

Столб Южной Ушбы – место весьма оживленное. Популярность столба или центра ЮЗ стены обусловлена многими факторами. В этом месте стена имеет наибольший перепад и крутизну. Столб смотрится очень логично, он наиболее безопасен в отношении лавин и камнепадов.


История столба связана с громкими именами отечественного альпинизма: Мышляев, Кустовский, Моногаров… Маршруты столба высоко котировались в чемпионатах Союза, принося восходителям титулы и славу. Здесь неоднократно происходили и большие трагедии.

Первый раз я оказался здесь замой 2014 года. В двойке с Евгением Тимко мы пытались пройти маршрут Кустовского, но дойдя до таблички, вынуждены были отступить в связи с сильной непогодой.

Летом 2017 года мне посчастливилось пройти маршрут «Характерник». Эта линия имеет двойное авторство. Первые 6 веревок столба, до пересечения с моногаровской дорожкой, в 2010 году прошла связка М. Волошановский - Т. Пона. Далее они продолжили восхождение по Моногарову. Годом позже И. Чаплинский, В. Тодоренко, М. Фомин продолжили маршрут вверх, пройдя по сложному логичному рельефу еще три веревки. В итоге получилась очень логичная и технически насыщенная диретиссима.

Начало ключевого участка на «Характернике»

Во время восхождения я изучал следы на стене в надежде дать ответы на некоторые спорные вопросы. Прежде всего, мне хотелось определиться с маршрутом Н. Голубева. В комментариях к статье о «Характернике», Виктор Жак (участник из команды Голубева) утверждал, что «Характерник» является повторением их маршрута 1981 года.
Во время подъема мы не обнаружили следов тех давних лет. Ни старых крючьев, ни шлямбуров, ни контрольных туров. На таком сложном рельефе большая команда не могла не оставить железа, поэтому я сделал вывод, что «Характерник» со старым маршрутом не совпадает. Также я постоянно рассматривал рельеф слева там, где согласно отчету ленинградцев, должен проходить их маршрут, но также не увидел никаких следов. Количество вопросов только возросло. Где идет линия Голубева, и есть ли она вообще.

На спуске, дюльферяя по пути подъема, я закачивался максимально влево, продолжая поиски мифического маршрута 1981 года. И таки увидел его. Под большим карнизом я рассмотрел шлямбурную станцию. Эту станцию могли сделать только при подъеме, так как закачнуться под такой карниз на спуске технически невозможно. На 50-60 метров ниже, на крючьях закреплена смотанная в клубок старая веревка. Там же находится какая-то емкость, возможно контрольный тур. Еще ниже, сразу после расхождения с маршрутом Мышляева, есть крюк и деревянный клин. ( Но эти артефакты могли оставить и другие восходители на спуске.) Линия действительно проходит так, как нарисована в отчете у Голубева.

Удивительно, но факт – маршрут Голубева идет в 20-30 метрах от «Характерника», но из-за небольшого перегиба, совсем не виден с последнего.

Думаю, что по сложности и характеру рельефа маршруты Голубева и «Характерник» приблизительно равны. Это длинные, технически насыщенные шестерки «А». ( В российском классификаторе «Характерника» нет, а маршрут Голубева классифицирован – 5Б)

Визуально маршрут Кустовского немного проще, периодически посещается. В середине столба на нем есть полка. Маршрут Мышляева смотрится значительно проще, особенно учитывая то обстоятельство, что последний бастион большинство команд идут по 5А. Это наиболее посещаемый маршрут в данной части стены. Дорожка Моногарова уходит с центра бастиона влево на 60-70 метров раньше, чем нарисовано в их отчете. Шлямбура набиты через 50-60 см непрерывной дорогой. Они идут и по монолиту и вдоль трещин, пригодных под закладки и крючья. На станциях их набито по 5-8 штук. Выглядит это не очень эстетично.

Мы восходили в начале августа. Гора к этому времени сильно обтаяла и сыпала камнепадами. Несмотря на все предосторожности, каждому из нас «слегка» досталось. Правее и левее столба непрерывно шли мощные камнепады. Сильно простреливалась «Грузинская полка» и переход к последнему бастиону.

 

Предполагаю, что в условиях всеобщего потепления, лучше восходить в начале-середине июля.

Немного фото с Характерника:

Евгений Тимко и Александр Заколодний на вершине

Опубликовано: 
18 February, 2019

ОСТАННІ НОВИНИ

01/01/2024
Вітаємо з Новим 2024 роком!

Альпіністів та скелелазів, мандрівників та тих, хто мріє подорожувати, вітаємо з Новим роком!
Нехай Новий рік принесе нам Перемогу та повернення до мирного життя! Нехай у нас знову буде багато цікавих подій, змагань, заходів, мандрівок! Нових яскравих вражень!
За два роки війни ми втратили багато наших друзів, котрі загинули на фронті, захищаючи Батьківщину! Багато друзів залишили нас внаслідок бомбардувань та обстрілів, від хвороб та стресу. Ми їх пам'ятатимемо завжди!

Зараз, як і рагіше, ми працюємо для спортсменів: скелелазів, альпіністів класичних, скі-альпіністів, скайрайнерів і льодолазів. Ми відряджаємо на змагання, оформлюємо спортивні розряди, за необхідністю надаємо інші послуги. Хто бажає брати участь в змаганнях, повинен оплатити членські внески за 2024 рік в ФАіС України та ФАіС Харківської області. Хто зараз не змагається, може це зробити за бажанням. Більше про внески тут- alpclub.com.ua/card

30/11/2023
Помер ветеран альпінізму Володимир Рибченко.

Повідомляємо про чергову втрату в лавах нашої спільноти альпіністів. 5 жовтня 2023 року  пішов із життя наш товариш, людина надзвичайної скромності, доброти та турботи – Рибченко Володимир Дмитрович (1954-2023). Майстер спорту, призер чемпіонатів СРСР з альпінізму.
Ми з ним пройшли багато вершин, але особливо запам'яталося першопроходження на пік Одеса (4810м) на Памірі – стіна з перепадом 1300м, середньою крутістю 83 градуси, де 4 ночі ми ночували в гамаках. Також у нього призовий маршрут на Хан-Тенгрі. Він приймав участь в рятувальних роботах під час землетрусу в Спітаку.

10/11/2023
Любов Сухарєва - 75!

З 75-річчям вітаємо нашу Вельмишановну Сухарєву Любов Миколаєвну! 

Бажаємо здоров'я, достатку, миру і добра!!!

Віремо, що доживемо до Перемоги, зберемося всі Харківському клубі альпіністів, як і раніше, будемо спілкуватися, згадувати буремні часи та обговорювати плани на майбутнє!

05/11/2023
Інтерв'ю Геннадія Копейки для Montagna.tv

Геннадій Копейка надав Інтерв'ю для найпопулярнішого серед італійських альпіністів інтернет-ресурсу Montagna.tv - про війну в Україні, про українських альпіністів до війни та загибелі на фронті, про Федерацію, про альпінізм...

Віч-на-віч з Геннадієм Копейка, легендою українського альпінізму

Великі сходження в Гімалаї, експедиції в радянський час. І, перш за все, те, що сьогодні роблять альпіністи охопленої війною України.

Дебора Біоназ, 25 жовтня 2023р.

29/10/2023
Нас покинула легенда харківського альпінізму Галина Свентицька.

25 жовтня 2023 року на 92-му році життя пішла від нас легендарна харківська альпіністка Галина Костянтинівна Свентицька.

Галина Свентицька володар унікальних звань «Почесний майстер спорту» та «Почесний рятівник». Лікар за фахом та єдина жінка – володар жетону «Рятувальний загін». Вона пройшла серйозні маршрути 5-6 категорії трудності!

Видатна спортсменка, досвідчений інструктор, незмінний лікар альпзаходів, яка надала кваліфіковану допомогу і врятувала життя багатьох альпіністів. Довгий час очолювала Раду ветеранів Харківського клубу альпіністів.