Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

РЕБУСЫ СТОЛБА

автор: 
Полтавец Евгений

Столб Южной Ушбы – место весьма оживленное. Популярность столба или центра ЮЗ стены обусловлена многими факторами. В этом месте стена имеет наибольший перепад и крутизну. Столб смотрится очень логично, он наиболее безопасен в отношении лавин и камнепадов.


История столба связана с громкими именами отечественного альпинизма: Мышляев, Кустовский, Моногаров… Маршруты столба высоко котировались в чемпионатах Союза, принося восходителям титулы и славу. Здесь неоднократно происходили и большие трагедии.

Первый раз я оказался здесь замой 2014 года. В двойке с Евгением Тимко мы пытались пройти маршрут Кустовского, но дойдя до таблички, вынуждены были отступить в связи с сильной непогодой.

Летом 2017 года мне посчастливилось пройти маршрут «Характерник». Эта линия имеет двойное авторство. Первые 6 веревок столба, до пересечения с моногаровской дорожкой, в 2010 году прошла связка М. Волошановский - Т. Пона. Далее они продолжили восхождение по Моногарову. Годом позже И. Чаплинский, В. Тодоренко, М. Фомин продолжили маршрут вверх, пройдя по сложному логичному рельефу еще три веревки. В итоге получилась очень логичная и технически насыщенная диретиссима.

Начало ключевого участка на «Характернике»

Во время восхождения я изучал следы на стене в надежде дать ответы на некоторые спорные вопросы. Прежде всего, мне хотелось определиться с маршрутом Н. Голубева. В комментариях к статье о «Характернике», Виктор Жак (участник из команды Голубева) утверждал, что «Характерник» является повторением их маршрута 1981 года.
Во время подъема мы не обнаружили следов тех давних лет. Ни старых крючьев, ни шлямбуров, ни контрольных туров. На таком сложном рельефе большая команда не могла не оставить железа, поэтому я сделал вывод, что «Характерник» со старым маршрутом не совпадает. Также я постоянно рассматривал рельеф слева там, где согласно отчету ленинградцев, должен проходить их маршрут, но также не увидел никаких следов. Количество вопросов только возросло. Где идет линия Голубева, и есть ли она вообще.

На спуске, дюльферяя по пути подъема, я закачивался максимально влево, продолжая поиски мифического маршрута 1981 года. И таки увидел его. Под большим карнизом я рассмотрел шлямбурную станцию. Эту станцию могли сделать только при подъеме, так как закачнуться под такой карниз на спуске технически невозможно. На 50-60 метров ниже, на крючьях закреплена смотанная в клубок старая веревка. Там же находится какая-то емкость, возможно контрольный тур. Еще ниже, сразу после расхождения с маршрутом Мышляева, есть крюк и деревянный клин. ( Но эти артефакты могли оставить и другие восходители на спуске.) Линия действительно проходит так, как нарисована в отчете у Голубева.

Удивительно, но факт – маршрут Голубева идет в 20-30 метрах от «Характерника», но из-за небольшого перегиба, совсем не виден с последнего.

Думаю, что по сложности и характеру рельефа маршруты Голубева и «Характерник» приблизительно равны. Это длинные, технически насыщенные шестерки «А». ( В российском классификаторе «Характерника» нет, а маршрут Голубева классифицирован – 5Б)

Визуально маршрут Кустовского немного проще, периодически посещается. В середине столба на нем есть полка. Маршрут Мышляева смотрится значительно проще, особенно учитывая то обстоятельство, что последний бастион большинство команд идут по 5А. Это наиболее посещаемый маршрут в данной части стены. Дорожка Моногарова уходит с центра бастиона влево на 60-70 метров раньше, чем нарисовано в их отчете. Шлямбура набиты через 50-60 см непрерывной дорогой. Они идут и по монолиту и вдоль трещин, пригодных под закладки и крючья. На станциях их набито по 5-8 штук. Выглядит это не очень эстетично.

Мы восходили в начале августа. Гора к этому времени сильно обтаяла и сыпала камнепадами. Несмотря на все предосторожности, каждому из нас «слегка» досталось. Правее и левее столба непрерывно шли мощные камнепады. Сильно простреливалась «Грузинская полка» и переход к последнему бастиону.

 

Предполагаю, что в условиях всеобщего потепления, лучше восходить в начале-середине июля.

Немного фото с Характерника:

Евгений Тимко и Александр Заколодний на вершине

Опубликовано: 
18 February, 2019

ОСТАННІ НОВИНИ

08/10/2026
Раптово померла Ірина Єрмакова

6 жовтня у Словаччині раптово померла наш друг та активний член Харківського клубу альпіністів Ірина Єрмакова – українська художниця, дизайнер та дослідник мистецтва, яка народилася у Харкові 11 червня 1968 року. 
Ірина у молодості займалася альпінізмом, мала 1 й розряд й кваліфікацію інструктора 3-ї категорії, ходила у горах Кавказу та Тянь-Шаню. Приймала активну участь у становленні Харківського альпклубу.
Закінчила Харківську Інженерно-педагогічну академію. Пізніше знайшла своє призначення у художній творчості, приймала участь у міжнародних та регіональних художніх виставках, арт-проектах та пленерах.

06/10/2026
30 років тому на Шиша Пангма загинув Віктор Пастух

30 років тому на схилах вершини Шиша Пангма (8027м) зникли відомі українські альпіністи Заслужений майстер спорту Віктор Пастух (Харків) та Майстер спорту Геннадій Василенко (Ялта). Під час негоди вони ввечері спробували спуститися з третього до другого табору, але ні ввечері, ні вранці у другий табір вони не прийшли. Пошуки результату не дали, на шляху спуску виявили винос великої лавини.
Віктор Пастух - лікар-травматолог, кандидат медичних наук. Працював у Харківській міській лікарні швидкої допомоги, потім - асистент кафедри ортопедії, травматології та військово-польової хірургії Харківського медичного інституту.

01/10/2026
Помер видатний альпініст Віктор Козявкін.

Знову сумна новина – нас залишають ветерани харківського альпінізму, ситуація в Україні цьому сприяє. 27 вересня на 97-му році життя помер Козявкін Віктор Васильович (07.01.1930-27.09.2026).
Майстер спорту з альпінізму та скелелазіння, Інструктор альпінізму 1-ї категорії, чемпіон України та СРСР. Учасник перших всеукраїнських змагань зі скелелазіння у 1952 – 1953 роках. В змаганнях зі скелелазіння різного рівня виступав понад 20 років. За 40 років занять альпінізмом здійснив понад 200 сходжень. Був активним членом Харківського клубу.

26/09/2026
Харків'яни - чемпіони України!

19-20 вересня на скельному масиві в с. Буки Уманського району Черкаської області проходив чемпіонату України з техніки альпінізму. З огляду на теперішні часи до змагань долучилося багато альпіністів - 20 спортсменів. Вперше в історії українського альпінізму серед учасників змагань у більшості були жінки - 11. Гендерна ситуація в Україні суттєво погіршується...
Харків - чемпіони!!!

Призерами стали зв’язки:
1. Панков Дмитро - Рєпко Олена (Харків)
2. Медик Святослав - Пирогов Артем (Київ)
3. Риженко Дар'я (Харків) - Чернявська Євгенія (Одеса)
Вітаємо переможців та учасників змагань!

24/09/2026
Сьогодні пішов з життя Юрій Михайлович МАЦЕВИТИЙ

Сьогодні 24 вересня на 93 році пішов з життя видатний вчений і альпініст, почесний громадянин м. Харкова Юрій Михайлович МАЦЕВИТИЙ.
Його титули та почесні звання важко перерахувати: 
Юрій Михайлович  тривалий час очолював Інститут енергетичних машин і систем ім. А. М. Підгорного НАН України (1996-2016рр), вчений в галузі теорії обернених задач теплопровідності, академік НАН України, професор, лауреат Державних премій СРСР і України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат іменних премій видатних вчених НАН України, премій академій наук Білорусі і Молдови, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ст., останній час - радник при дирекції Інституту енергетичних машин і систем.
Юрій Михайлович (у середовищі альпіністів його звали ЮМ) – Майстер спорту з альпінізму (1960), Заслужений тренер України, інструктор–методист 1-й категорії. Чемпіон України. Президент Харківської обласної Федераціі альпінізму і скелелазіння та член Президії Федераціі альпінізму і скелелазіння України (2003 – 2007).