Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

На вершине Маттерхорна!

14 August, 2016

Успешно завершена экспресс-экспедиция "Автопробег Гранд Парадизо - Монблан - Маттерхорн" в составе "Звездной связки 90-х" Геннадий Копейка (МСМК, Харьков) - Алексей Макаров (МСМК, Киев)!

Ма́ттерхорн (4478м, по итальянски Monte Cervino) — вершина, расположена на границе Швейцарии и Италии, которая стала одной из последних покорённых горных вершин Альп в силу высокой технической сложности восхождения, а также страха, внушаемого вершиной альпинистам.

Сообщает из Италии Геннадий Копейка:

План нашей экспедиции был составлен довольно жестко, в нем не было заложено время на отдых и на непредвиденную непогоду. После нелегкого 16-ти часового траверса Монблана очень хотелось восстановиться, да и прогноз погоды выдавал лучшее состояние для следующего восхождения с 12 августа. Но мы решили придерживаться плана и сходили на Маттерхорн (с иитальянской стороны, по гребню Леона) в таком графике:

9.08 – переезд Шамони (Франция) – Брей-Червиния (1900м, Италия);
10.08 – подъем на хижину Каррель (3836м), пропустив промежуточную ночевку в хижине Абруцци (2700м). Время перехода – 8 часов;
11.08 – подъем на вершину и спуск в хижину Каррель. Время в пути – 21 час!
12.08 – Спуск из хижины Каррель в Брей-Червиния. Время в пути – 6 часов.

Итого за три дня мы ходили по горе 35 часов!!! В режиме непрерывной напряженной работы, при минимальном потреблении еды и воды. Не лучший результат для спортсменов –альпинистов, но если учесть сложности состояния маршрута и то, что мы члены клуба «под пятьдесят», вполне достойно!

Некоторые подробности: 
К вечеру 9.08 мы приехали в небольшой городок у подножья Маттерхорна - Брей-Червиния, горнолыжный и альпинистский центр, хранящий историю покорения Альп. Красиво оформленные улочки, маленькие ресторанчики, уютные под старину гостиницы. В одном из таких отелей мы и остановились – Punta Maquignaz- за вполне умеренную цену 45 евро.

Хотелось здесь задержаться подольше, но утром, неспешно собравшись, в 12:00 стартонули в сторону горы. Через полтора часа остановились выпить чай в вполне цивилизованной хижине Абруцци, чье имя носит маршрут первопроходцев на пик К2 (8611м) – вторую вершина мира. Приятно были удивлены присутствием ранее здесь наших соотечественников, о чем говорил кем-то оставленный флаг Украины на стене кафе. 

Затем, преодолев нелегкий 6-ти часовой переход, чередующийся то с лазанием по отвесным скальным стеночкам, то пересечением крутых снежных склонов, а в завершении подъемом по виа-фератта (крутые скалы с провешенными для страховки канатами или цепями). В хижине почти все альпинисты уже спали. Так как по прогнозу на завтра ничего хорошего не предвещало, желающих совершить восхождение было не так много, около 40 человек. Говорят, иногда здесь скапливается гораздо больше альпинистов. Мы относительно комфортно разместились спать на нижнем этаже 3-х ярусных стеллажей. 

Поспав часа 3-4, мы были разбужены шумом просыпающихся, для выхода на вершину. Однако большинство из них обратно ложились спать, так как на улице шел снег и крутые скальные стенки и полки залепило слоем снега, что очень существенно повышало сложность прохождения маршрута. В результате на маршрут вышли не больше 15 человек, некоторые из них потом вернулись в хижину, не дойдя до вершины.

Путь на вершину достаточно продолжительный, по пути встречается много отвесных скальных стеночек. В хорошую погоду лазание бы доставило большое удовольствие, но нам пришлось преодолевать скальный рельеф в кошках. Как только выходили на гребень, с северной стороны дул сильный ветер. Хотя сложные места провешены канатами и цепями, это не на много упрощало прохождение маршрута. На канате мокрые перчатки проскальзывают, а порой приходится преодоление нависающие карнизов с достаточно тяжелым рюкзаком, который норовит тебя перевернуть верх ногами.

Мысленно я наметил себе границу: если до трех часов дня не дойдем до вершины, нужно поворачивать. На вершине были в 14:30.

Красота неимоверная!!! Острый вершинный гребень состоит из двух вершинок, на перемычке установлен большой металлический крест. Пять минут на фото, и скорее вниз. Кстати, на маршруте я не фотографировал, хотя нес большой Лешин «Nikon», потому что была очень напряженная непрерывная работа. За 21 час восхождения, мы 3-4 раза остановились выпить воды и пожевать сухофруктов.

Спускаться быстро по заснеженным крутым скалам не получалось. Кульминация наступила в девять часов вечера, когда быстро стемнело. Навигатор показывал, что до хижины осталось 150 метров по вертикале, но путь спуска определить невозможно! Каждая веревка давалась многократными пробами. Главное было, не «дюльфернуть» мимо, потому что подняться вверх сил не хватит… Смирились уже с тем, что придется схватить «холодную ночевку», но останавливаться не хотелось. Снова пошел снег. 

Как в добрых сказках, заканчиваться должно все хорошо. Мы неуклонно приближались к цели, до автоматизма отработав, несколько забытые навыки спуска «дюльфером». Каждое продергивание веревки, затаив дыхание ждали, упадет ли она вниз. Если зацепится за скалу, то без посторонней помощи мы не продвинемся ни на шаг! Жутко устали, перегруженные мышцы болели, стоило закрыть глаза, чувствуешь, что проваливаешься в дрём…

В хижину вошли в 2 часа ночи. Там было огромное количество народу, некоторые спали на кухне. Альпинисты уже готовились к восхождению, но опять шел снег, и они не решались выйти на маршрут. Алексей пошел рубить лед для приготовления чая, а я прилег на стеллаж и мгновенно отключился… Проснулся через пол часа от слов Алексея: «пить будешь?» Это был самый лучший «чай в постель»!

ОСТАННІ НОВИНИ

19/12/2021
Книга "КУКУЧКА" - у нашому Клубі альпіністів

Майже містична пригода трапилася зі мною (Геннадій Копейка) сьогодні, у День Святого Миколая. Вже три дні на пошті лежала посилка з партією книг «КУКУЧКА» від київського видавництва TravelBooks, але видався час забрати книжки лише зараз. З нетерпінням відкриваю пачку і беру книгу. На першій сторінці бачу фото Південної стіни Лхоцзе з позначеним червоною лінією останнім маршрутом Єжи Кукучки, червоний хрестик в верхній частині маршруту показує місце загибелі видатного альпініста сучасності…

23/11/2021
Заочний чемпіонат Харківської області з альпінізму.

Добігає кінця альпіністський сезон горосходжень. Навіть за умов карантинних обмежень, харківські альпіністи змогли зробити сходження в горах Грузії, Туреччини, Альпах, Південної Америки, на Тянь-Шані і звичайно в Гімалаях!

Час підбивати підсумки! Федерація альпінізму та скелелазіння Харківської області приймає заявки на участь у заочному Чемпіонаті Харківської області з альпінізму 2021 року.

18/11/2021
Рада ветеранів альпінізму і скелелазіння Києва видала чергову книгу

Рада ветеранів альпінізму і скелелазіння Києва видала чергову книгу «С горами не расставайтесь». В збірку ввійшло два оповідання Юрія Михайловича Мацевітого – майстра спорту з альпінізму, заслуженого тренера України «УШБА в моей жизни» та «Рождённый для гор». В оповіданні Володимира Леонідовича Черевко «Пик Коммунизма.

15/11/2021
Померла Капустник Лілія Андріївна (1948 – 2021)

9 листопада 2021 року пішла з життя багаторічний незмінний капітан, організатор та натхненник ветеранського руху серед скелелазів Харкова - Капустник (Синдецька) Лілія Андріївна (09.01.1948 − 09.11.2021) − КМС зі скелелазіння, 2 розряд з альпінізму.
Лілія Андріївна почала займатися альпінізмом та скелелазінням в альпсекції Харківської філії ДСТ "Авангард" (тренер В.Поберезовський) у 1965 році. Перше знайомство з горами відбулося 1966 року в а/т "Ельбрус". І далі протягом багатьох років вона виїжджала в гори за путівками до альплагерів і у складі зборів секції ДСТ "Авангард". В альпсекції харківської облради товариства "Авангард" вела громадську роботу – була членом бюро.

11/09/2021
Сьогодні Харківському клубу альпіністів – 90 років!

11 вересня 1931 року можна вважати Днем народження Харківського клубу альпіністів! Цього дня харківські альпіністи здійснили своє перше офіційне сходження на вершину Хан-Тенгрі (7010м) у складі: Михайло Погребецький (1892-1956), Борис Тюрін (1911-1936) і Франц Зауберер (1904-1944).
На відміну від попередніх науково-дослідних експедицій М. Погребецького на Тянь-Шані (1927-1930рр), експедиція 1931 мала спортивну альпіністську мету - підкорення вищої точки Тянь-Шаню. Тоді ще не знали, що за Хан-Тенгрі знаходиться вища вершина, яка тепер називається – пік Перемоги (7439м).