Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Вітаємо з Днем народження харківського альпінізму!

11 September, 2025

11 вересня 1931 року харківські альпіністи Михайло Погребецький (1892-1956), Борис Тюрін (1911-1936) та Франц Зауберер (1904-1944) вперше піднялися на вершину Хан-Тенгрі (7010м). Організована експедиція була Михайлом Погребецьким із Харкова – на той час столиці України.
На відміну від попередніх науково-дослідних експедицій Михайла Погребецького на Тянь-Шані (1927-1930рр), експедиція 1931 мала спортивну альпіністську мету - підкорення вищої точки Тянь-Шаню. Тільки піднявшись на вершину Хан-Тенгрі, альпіністи побачили ще вищу вершину, яку пізніше назвали – пік Перемоги.

Експедиція мала озброєне прикриття від басмачів, тому що басмачество тоді все ще становило реальну загрозу в гірських ущелинах. Два роки знадобилося Погребецькому, перш ніж він намітив найбільш логічні маршрути підйому на вершину. З мемуарів першосходжувачів відомо, що вони розглядали три варіанти шляху, але було вибрано «широке, заповнене снігом заглиблення, яке йде між чорними скелями на півночі та світлими мармуровими — на півдні і з'єднуються між собою під вершиною з великим сніговим полем, звідки треба виходити на гребінь». Вони йшли льодовиком Південний Енильчек до піку Чапаєва, потім на західне плече Хан-Тенгрі і далі південно-західним схилом нагору.

Під час підготовки експедиції у Харкові вже працювала секція гірського туризму та горосходжень у Будинку вчених. 1931 року альпіністи Харкова організували також альпіністський табір на Кавказі на галявині Азау. В 1932 році при Будинку піонерів у Харкові почала працювати єдина в СРСР дитяча альпіністська школа.

На зборах клубу альпіністів 2021 року ми прийняли 11 вересня вважати Днем народження харківського альпінізму та першого Харківського клубу альпіністів!

Вітаємо харківських альпіністів із Днем народження клубу!

Бажаємо нових сходжень в найближчому мирному майбутньому!

Дуже дякуємо Наталі Лідовій та ФАіС України за дуже змістовну статтю про Михайла Погребецького.

ОСТАННІ НОВИНИ

17/08/2010
К2. Жумаев-Пивцов: Все свернули экспедиции, а Крис за 2 дня сходил на вершину!?

13 августа 2010 года мы спустились из 3 лагеря в базовый лагерь. В палаточном городке осталось 4 экспедиции: казахстанская, польская, американская и одна международная. 

Все экспедиции уже заказали портеров и уходят вниз. Погода стабильно плохая, регулярно по утрам дождь, пасмурно. Облака то налетят, то раскроются и тогда появляется солнце, которому мы безмерно рады.

17/08/2010
Первое восхождение на К2 в 2010 году!

Австрийский "скай раннер" Кристиан Штангл (Christian Stangl) в четверг, 12 августа, достиг, без использования кислородных баллонов, вершины К2.

Это пока единственное успешное восхождение в этом году на жемчужину Гималаев, на которую в этом году пытались взойти очень сильные альпинисты, среди них и Герлинде Кальтенбрюннер.

14/08/2010
Пенсионерки из Японии покорили Казбек.

В Северной Осетии две японки-пенсионерки, 67-летняя Мицуэ Сакагами из Токио и 79-летняя Тосико Утида из Йокогамы, совершили восхождение на гору Казбек. 

Гостьи из Японии специально приехали в Россию, чтобы подняться на Казбек, и дошли до вершины по туристическому пешеходному маршруту. Теперь они спускаются вниз в сопровождении гидов, и, как ожидается, уже вечером будут во Владикавказе.

13/08/2010
Чогори – надежды и действительность

Размышления вслух с блога Максуда Жумаева:

Год от года у подножья великой горы собираются альпинисты и те кто считает себя такими. У многих есть опыт восхождения на вершины выше 8000 метров и многие наверняка читали про восхождения на вершину Чогори. Но в настоящей жизни, всё по настоящему. Здесь на склонах самой трудной горы в мире, восходители встречаются лицом к лицу с настоящей действительностью.

12/08/2010
Поиски Олега Монсара. Хроника событий. Обновлено!

15 августа 6:57
Вот и все. Нашли тело в лавинном выносе. Вечная память. Олег был лучшим отцом, мужем, другом и спортсменом.
Спасибо всем, кто верил и помогал. Спасибо туристам и альпинистам во всех странах, всем, кто знал Олега и не знал. Всем, кто были и всем, кто стали моими друзьями. Спасибо Алексею Ярошевскому и Рано Умаровне, увы, у них это не первая утрата и они разделяют мое горе. Не спрашивайте держусь ли я. Я - дочь ТАКОГО человека и это дает мне силы.