Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Чогори – надежды и действительность

13 August, 2010

Размышления вслух с блога Максуда Жумаева:

Год от года у подножья великой горы собираются альпинисты и те кто считает себя такими. У многих есть опыт восхождения на вершины выше 8000 метров и многие наверняка читали про восхождения на вершину Чогори. Но в настоящей жизни, всё по настоящему. Здесь на склонах самой трудной горы в мире, восходители встречаются лицом к лицу с настоящей действительностью.

На многих восьмитысячниках успешно работают международные экспедиции, которые призваны облегчать процесс восхождения. В Гималаях во благо клиентам трудятся «шерпы», в Каракоруме пакистанские высотные гиды. Но ни кто из них не может в достаточной мере гарантировать восхождение на вершину К2.

Чогори – безкомпромисная гора, на её вершину проложено, не меньше маршрутов, чем на другие гиганты. Но всего лишь один считается классическим, путь первопроходцев – маршрут Абруцокого. Каждый года маршрут обрабатывается, прокладываются тропы, меняются старые веревки на новые, устанавливаются вешки указывающие правельный путь. Но всё это лишь цветочки, плоды надежд ждут восходителей впереди.
 

С первым акклиматизационным выходом приходит понимание, что не всё так просто, как было запланировано. Темп продвижения по горе ниже, постоянная опасность камнепада и снежных лавин. Порой восходителям впервые приходится переносить весь экпедиционный груз на своих плечах, устанавливать палатки и готовить себе еду.

Умные восходители принимают решение использовать наемную силу пакистанских высотных гидов, очень умные привлекают в помощь непальских шерпов, которые специально приезжают из Непала. Но по факту вся эти бонусы лопаются как мыльные пузыри, до 3 высотного лагеря. А дальше? Следующим этапом становится грастмейтерская игра воображения. На кону – вершина, надо встать за сильнейшим и паравозом взойти. Но и здесь надежды разбиваются о ни чем не прикрытую действительность. Сильные тоже люди, которые имеют свой физиологический и морально-волевой ресурс.
 

Тогда восходители прибегают к опыту коллективизации. В базовом лагере проводятся сходки, собрания, встречи разных экспедиционных групп. Оговаривается тактика совместного восхождения, идет обмен радиочастотами, все делятся своим прогнозом погоды. На лицо сплаченная работа мозга. Но как дело касается работы выше 3 высотного лагеря, механизм успешного восхождения начинает ломаться на глазах. Очевидно, что уровень физической и профессиональной подготовки восходителей разный. Один, другой не смогли вытянуть до 4 лагеря, а это уменьшение рабочего ресурса. Следовательно меньше веревки, снаряжения и как результат начинается импровизация, которая может закончится очень и очень печально.

2010 год. Прибыв в середине сезона, мы попытались влиться в общий ритм восхождения. Наш второй акклиматизационный выход совпал с штурмовым выходом наших товарищей по восхождению. Мы спускались в базовый лагерь на отдых, а восходители со всего мира готовились совершить решающий штурм вершины. По мере продвижения вниз по лагерям, чувствовалась тревога. Дневная температура резко повысилась, с северо-запада уже несколько дней тянулись цируса. Ты понимаешь, это всего лишь природные явления. Но через шаг за спиной слышишь хлопок, и что то тяжелое начинает своё неминуемое движение. С чем это можно сравнить? Может с паровозом, что начинает свой путь с вокзала, ты стоишь в конце пирона и ждешь когда пройдет паровоз. Гул наростает, ты кожей чувствуешь вибрацию воздуха и вот! Мимо со скоростью экспресса проносятся глыбы льда, затем снежная пыль как пар заполняет всё вокруг и пошла ОНА – Лавина. А точнее громадный ледопад, как разъяренный зверь устремляется вниз не чувствуя преград к свободе. «Слава Богу, что я в безопастном месте» - и только потом приходит чувство действительности.
 

Горы не прощают ошибок, горы иногда показывают тех кто допустил ошибку. И мы это видели и в этом году гора показала. Сначало нашли один разорванный рюкзак, затем другой из российской экспедиции 2006 года. Всё это вещ-доки, наглядный пример и предостережение восходителям. И вот 6 августа – ошибка – срыв – и новая жертва.
Мы совершаем восходжения с надеждой взойти на вершину, так будем же относится с уважением к суровой действительности гор.

http://www.kazpatriot.kz/ 

ОСТАННІ НОВИНИ

08/08/2024
100-річна історія прапору Швейцарії, який знайшли харків'яни

Сьогодні, в Міжнародний день альпінізму, в приміщенні посольства України в Швейцарії відкрита експозиція швейцарського прапору, який знайшли харківські альпіністи в горах Кавказу з майже 100-річною історією. 

Якщо коротко, історія цього прапору така:

30 липня 1931 року в горах Кавказу (район Безенгі) зникла четвірка альпіністів, серед яких були два швейцарці з Базеля Max Mаglin та Joseph Hegglin. Вони разом із радянськими альпіністами Yurii Goldovski та Saul Lewin піднімалися на вершину Міссес-Тау (4421м) по західному гребеню. Було організовано пошуково-рятувальні роботи, але знайти альпіністів не вдалося.

23/06/2024
Українські скелелази вперше приймуть участь в Олімпійських іграх!

На Олімпійських Іграх 2024 у Парижі вперше приймуть участь українські спортсмени. 

21 по 22 червня у місті Будапешт  проходили змагання олімпійських кваліфікацій. Ярослав Ткач (Кропивницький, тренер - Микола Побережець) отримав олімпійську ліцензію на змагання зі швидкості, а Євгенія Казбекова (Дніпро, тренер - Серік Казбеков) отримала олімпійську ліцензію у дисципліні двоборство.

Вітаємо українських скелелазів з високим результатом та бажаємо успіху на Одімпійських Іграх 2024 у Парижі!

 

22/05/2024
Помер ветеран харьківского альпінізму Ігор Рудерман

21 травня 2024 року помер ветеран харківського альпінізму Рудерман Ігор Львович (1937–2024).

КМС з альпінізму, інструктор-методист 1-ї категорії, володар жетону «Рятувальний загін» (№ 1258). З 1995 р. проживав у Бохумі (Німеччина).

Ігор Львович закінчив ХПІ, інженер-конструктор, кандидат технічних наук. Був членом бюро альпсекції Харківської облради ДСТ «Авангард», членом бюро Федерації альпінізму Харкова, тренером міської школи інструкторів з 1968 до 1971 року. Майже щосезонно з 1965 по 1990 рік брав участь у рятувальних роботах.

15/05/2024
Харків'яни на молодіжному чемпіонаті Украйни зі скелелазіння

З 9 по 14 травня в м. Київ відбувся молодіжний чемпіонат Украйни зі скелелазіння (швидкість, болдеринг, трудність, двоборство). Збірна команда Харківської області прийняля участь в цих змаганнях.

Харкiвськi спортсмени попри все показали гідні результати та зайняли 15 призових місць в цих змаганнях: 

23/04/2024
Харківські альпіністи змагалися на Кубку України

18-21 квітня у місті Одеса відбулися змагання Кубку України з техніки альпінізму! 

Раніше цей етап Кубку в квітні ми традиційно проводили на скеледромі «Вертикаль» та він був присвячений пам’яті Ігоря Свєргуна, але з 2022 року з причини військових дій проведення змагань в Харкові було заборонено.

В цьому році Харківський облспорткомітет зміг відрядити збірну команду Харківської області під керівництвом Євгена Тимко в складі 3-х зв’язок, які зайняли в змаганнях 3,5 і 6 місця. Та за сумою балів Харківська область набрала найвищу кількість балів.