Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Помер Віктор Назаренко.

6 April, 2022

Сумна новина... Немає більше нашого друга, альпініста, ентузіаста, який 22 роки очолював Харківський клуб альпіністів - Віктора Григоровича Назаренка!

КМС з альпінізму, інструктор-методист 2-ї категорії, «Сніговий барс».

Сердечній приступ його застиг в Дрогобичі. Знайомі, які там проживають або перебувають, відгукніться, потрібна допомога та порада в похованні.

Світла пам'ять!!!

 

Назаренко Віктор Григорович (1952-2022).

КМС з альпінізму, інструктор-методист 2-ї категорії «Сніговий барс» №383.

У Харківському Вищому командно-інженерному училищі ім. Крилова став військовим інженером-електриком. Служба проходила у Середньоазіатському військовому окрузі.

Познайомився з альпінізмом у секції медичного інституту, ще курсантом. У гори потрапив у 1973 до альптабора «Уллу-тау», де здійснив перше сходження на ст. Уллу-тау.

В армії було зараховано до альпіністської команди САВО під рук. Іллінського, виріс до 2-го розряду. У 1978 закінчив школу інструкторів при Казахському республіканському клубі альпіністів. З командою САВО брав участь у зборах, експедиціях та у чемпіонатах Збройних сил СРСР.

Після демобілізації працював інструктором відділень у таборах "Варзоб", "Ельбрус", "Талгар", "Безенгі", "Артуч". Усього в активі понад 100 маршрутів, з них близько 30 – 5 та 6 к.с.

Кірпіч по Ю. ст., 5Б; п.Корженевської; п Комунізму (1976); тр. Чапдара-В.Гамза, 5Б (1978) - золото на чемпіонаті ЗС СРСР; тр. Адамташ, 5Б (1979) – срібло у чемпіонаті ЗС СРСР; Мрія, 5Б; Ягнобська стіна, 5Б; п. Леніна (1981); Ушба Півн., 5Б (1983); Хан-Тенгрі (1989); Амадаблам до 6700 (1999).

У грудні 2006 року з ініціативи Віктора Григоровича була організована експедиція в Карпати групи з 15 незрячих та слабозорих спортсменів, яка завершилася успішним сходженням на в. Говерла. Тренерський склад експедиції: С. Бершов, О. Волков та В. Назаренко.

З 1986 по 2008 – директор Харківського альпклубу.

ОСТАННІ НОВИНИ

17/08/2010
К2. Жумаев-Пивцов: Все свернули экспедиции, а Крис за 2 дня сходил на вершину!?

13 августа 2010 года мы спустились из 3 лагеря в базовый лагерь. В палаточном городке осталось 4 экспедиции: казахстанская, польская, американская и одна международная. 

Все экспедиции уже заказали портеров и уходят вниз. Погода стабильно плохая, регулярно по утрам дождь, пасмурно. Облака то налетят, то раскроются и тогда появляется солнце, которому мы безмерно рады.

17/08/2010
Первое восхождение на К2 в 2010 году!

Австрийский "скай раннер" Кристиан Штангл (Christian Stangl) в четверг, 12 августа, достиг, без использования кислородных баллонов, вершины К2.

Это пока единственное успешное восхождение в этом году на жемчужину Гималаев, на которую в этом году пытались взойти очень сильные альпинисты, среди них и Герлинде Кальтенбрюннер.

14/08/2010
Пенсионерки из Японии покорили Казбек.

В Северной Осетии две японки-пенсионерки, 67-летняя Мицуэ Сакагами из Токио и 79-летняя Тосико Утида из Йокогамы, совершили восхождение на гору Казбек. 

Гостьи из Японии специально приехали в Россию, чтобы подняться на Казбек, и дошли до вершины по туристическому пешеходному маршруту. Теперь они спускаются вниз в сопровождении гидов, и, как ожидается, уже вечером будут во Владикавказе.

13/08/2010
Чогори – надежды и действительность

Размышления вслух с блога Максуда Жумаева:

Год от года у подножья великой горы собираются альпинисты и те кто считает себя такими. У многих есть опыт восхождения на вершины выше 8000 метров и многие наверняка читали про восхождения на вершину Чогори. Но в настоящей жизни, всё по настоящему. Здесь на склонах самой трудной горы в мире, восходители встречаются лицом к лицу с настоящей действительностью.

12/08/2010
Поиски Олега Монсара. Хроника событий. Обновлено!

15 августа 6:57
Вот и все. Нашли тело в лавинном выносе. Вечная память. Олег был лучшим отцом, мужем, другом и спортсменом.
Спасибо всем, кто верил и помогал. Спасибо туристам и альпинистам во всех странах, всем, кто знал Олега и не знал. Всем, кто были и всем, кто стали моими друзьями. Спасибо Алексею Ярошевскому и Рано Умаровне, увы, у них это не первая утрата и они разделяют мое горе. Не спрашивайте держусь ли я. Я - дочь ТАКОГО человека и это дает мне силы.