Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

На вершине Маттерхорна!

14 August, 2016

Успешно завершена экспресс-экспедиция "Автопробег Гранд Парадизо - Монблан - Маттерхорн" в составе "Звездной связки 90-х" Геннадий Копейка (МСМК, Харьков) - Алексей Макаров (МСМК, Киев)!

Ма́ттерхорн (4478м, по итальянски Monte Cervino) — вершина, расположена на границе Швейцарии и Италии, которая стала одной из последних покорённых горных вершин Альп в силу высокой технической сложности восхождения, а также страха, внушаемого вершиной альпинистам.

Сообщает из Италии Геннадий Копейка:

План нашей экспедиции был составлен довольно жестко, в нем не было заложено время на отдых и на непредвиденную непогоду. После нелегкого 16-ти часового траверса Монблана очень хотелось восстановиться, да и прогноз погоды выдавал лучшее состояние для следующего восхождения с 12 августа. Но мы решили придерживаться плана и сходили на Маттерхорн (с иитальянской стороны, по гребню Леона) в таком графике:

9.08 – переезд Шамони (Франция) – Брей-Червиния (1900м, Италия);
10.08 – подъем на хижину Каррель (3836м), пропустив промежуточную ночевку в хижине Абруцци (2700м). Время перехода – 8 часов;
11.08 – подъем на вершину и спуск в хижину Каррель. Время в пути – 21 час!
12.08 – Спуск из хижины Каррель в Брей-Червиния. Время в пути – 6 часов.

Итого за три дня мы ходили по горе 35 часов!!! В режиме непрерывной напряженной работы, при минимальном потреблении еды и воды. Не лучший результат для спортсменов –альпинистов, но если учесть сложности состояния маршрута и то, что мы члены клуба «под пятьдесят», вполне достойно!

Некоторые подробности: 
К вечеру 9.08 мы приехали в небольшой городок у подножья Маттерхорна - Брей-Червиния, горнолыжный и альпинистский центр, хранящий историю покорения Альп. Красиво оформленные улочки, маленькие ресторанчики, уютные под старину гостиницы. В одном из таких отелей мы и остановились – Punta Maquignaz- за вполне умеренную цену 45 евро.

Хотелось здесь задержаться подольше, но утром, неспешно собравшись, в 12:00 стартонули в сторону горы. Через полтора часа остановились выпить чай в вполне цивилизованной хижине Абруцци, чье имя носит маршрут первопроходцев на пик К2 (8611м) – вторую вершина мира. Приятно были удивлены присутствием ранее здесь наших соотечественников, о чем говорил кем-то оставленный флаг Украины на стене кафе. 

Затем, преодолев нелегкий 6-ти часовой переход, чередующийся то с лазанием по отвесным скальным стеночкам, то пересечением крутых снежных склонов, а в завершении подъемом по виа-фератта (крутые скалы с провешенными для страховки канатами или цепями). В хижине почти все альпинисты уже спали. Так как по прогнозу на завтра ничего хорошего не предвещало, желающих совершить восхождение было не так много, около 40 человек. Говорят, иногда здесь скапливается гораздо больше альпинистов. Мы относительно комфортно разместились спать на нижнем этаже 3-х ярусных стеллажей. 

Поспав часа 3-4, мы были разбужены шумом просыпающихся, для выхода на вершину. Однако большинство из них обратно ложились спать, так как на улице шел снег и крутые скальные стенки и полки залепило слоем снега, что очень существенно повышало сложность прохождения маршрута. В результате на маршрут вышли не больше 15 человек, некоторые из них потом вернулись в хижину, не дойдя до вершины.

Путь на вершину достаточно продолжительный, по пути встречается много отвесных скальных стеночек. В хорошую погоду лазание бы доставило большое удовольствие, но нам пришлось преодолевать скальный рельеф в кошках. Как только выходили на гребень, с северной стороны дул сильный ветер. Хотя сложные места провешены канатами и цепями, это не на много упрощало прохождение маршрута. На канате мокрые перчатки проскальзывают, а порой приходится преодоление нависающие карнизов с достаточно тяжелым рюкзаком, который норовит тебя перевернуть верх ногами.

Мысленно я наметил себе границу: если до трех часов дня не дойдем до вершины, нужно поворачивать. На вершине были в 14:30.

Красота неимоверная!!! Острый вершинный гребень состоит из двух вершинок, на перемычке установлен большой металлический крест. Пять минут на фото, и скорее вниз. Кстати, на маршруте я не фотографировал, хотя нес большой Лешин «Nikon», потому что была очень напряженная непрерывная работа. За 21 час восхождения, мы 3-4 раза остановились выпить воды и пожевать сухофруктов.

Спускаться быстро по заснеженным крутым скалам не получалось. Кульминация наступила в девять часов вечера, когда быстро стемнело. Навигатор показывал, что до хижины осталось 150 метров по вертикале, но путь спуска определить невозможно! Каждая веревка давалась многократными пробами. Главное было, не «дюльфернуть» мимо, потому что подняться вверх сил не хватит… Смирились уже с тем, что придется схватить «холодную ночевку», но останавливаться не хотелось. Снова пошел снег. 

Как в добрых сказках, заканчиваться должно все хорошо. Мы неуклонно приближались к цели, до автоматизма отработав, несколько забытые навыки спуска «дюльфером». Каждое продергивание веревки, затаив дыхание ждали, упадет ли она вниз. Если зацепится за скалу, то без посторонней помощи мы не продвинемся ни на шаг! Жутко устали, перегруженные мышцы болели, стоило закрыть глаза, чувствуешь, что проваливаешься в дрём…

В хижину вошли в 2 часа ночи. Там было огромное количество народу, некоторые спали на кухне. Альпинисты уже готовились к восхождению, но опять шел снег, и они не решались выйти на маршрут. Алексей пошел рубить лед для приготовления чая, а я прилег на стеллаж и мгновенно отключился… Проснулся через пол часа от слов Алексея: «пить будешь?» Это был самый лучший «чай в постель»!

ОСТАННІ НОВИНИ

29/03/2022
Нове видання книги Е.Моргана «Лхоцзе. Південа стіна»

<>

Книга Едварда Моргана «Лхоцзе. Південа стіна» вийшла в новій редакції на італійській мові. В 2021 році ця книга українською мовою вийшла в видавництві «TravelBook».

Інтрига автора:

Чи був українець першим, хто піднявся на південну стіну Лхоцзе?

«Це найскладніша стіна з усіх восьми тисяч. Стіна, від якої перехоплює подих, яка змінює велич людини та альпініста. Обличчя, яке змушує мріяти...» Так Ерве Бармас пише про «темну сторону» Лхоцзе, яка роками відкидала найкращих італійських, югославських, французьких альпіністів, двічі перемагала Рейнгольда Месснера, вбивала поляка Кукучку...

28/03/2022
Пошкоджено спортивний манеж ХАІ

Геннадій Копейка: "Сьогодні "прилетіло" до моєї Альма-матер - Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут".

У 1980-х ми з друзями зробили в ХАІ скеледром – один із перших у Харкові. Пізніше альпіністи зробили скелелазний стенд у спортивному манежі ХАІ.

Хайовці і альпіністи-висотники відгукніться, потрібна допомога у відновленні! Пишіть на особисту сторінку ФБ."

05/03/2022
Десятий день війни...

Десятий день війни... Ми живі!

Але вже на Харківщині загинуло 188 осіб, серед яких 122 цивільних, у тому числі 5 дітей.

Як швидко, за кілька днів, стерлася межа між життям і смертю!
Прокинувшись вдосвіта о 4:50 ранку 24 лютого, я за 2 секунди зрозумів, що життя змінилося. Змінилося кардинально та надовго. Зрозумів, що це вже сталося, і тепер нормальне життя закінчилося, почалося виживання: рятувати сім'ю, рятувати сина, рятувати Батьківщину!

01/03/2022
Відкритий лист до Федерації альпінізму Росії

Відкритий лист Федерації альпінізму та скелелазіння України президентові Федерації альпінізму Росії:

Президенту Федерації альпінізму Росії Слотюку О.А.
Олексію Анатолійовичу!

24 лютого 2022 року о 4:00 ранку за наказом президента Російської Федерації бомбардували Київ, Харків та інші міста України, Ваша країна розпочала повномасштабну війну проти незалежної України.

Вже шостий день ракетні бомбардування в наших містах, російська армія вторглася на територію України з півночі, сходу та півдня. Обстріляють житлові квартали міст, гинуть мирні люди і наші діти.

08/02/2022
65 років від дня народження ЗМС Віктора Пастуха

Сьогодні виповнюється 65 років від дня народження видатного харківського альпініста Віктора Івановича Пастуха.
У "зірковій українській команді" разом із Сергієм Бершовим, Михайлом Туркевичем, Олексієм Москальцовим, Геннадієм Копійкою пройшов маршрути вищої категорії складності на пік Шуровського, Чатин, Шхельду, Асан, став Чемпіоном СРСР на Ушбі, зійшов на Канченджангу (1989) ), брав участь в інших гімалайських експедиціях.
Заслуженому майстру спорту, лікаря-травматолога, кандидата медичних наук Віктора Пастуха не виповнилося 40-ка, коли він, у розквіті своїх сил і кар'єри, 5 жовтня 1996 року пішов від нас назавжди на схилах Шиша-Пангми.
Світла пам'ять!