Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Бахтігозін Віталій Анатолійович

дата народження: 
12.04.1937
дата загибелі (смерті): 
13.05.2026

Бахтигозин Виталий Анатольевич (1937)МС з альпінізму (1968). Першим у Харкові був удостоєний Почесного звання «Сніговий барс» (№ 135, 1983 р.), володар жетону «Рятувальний загін» (№1259), інструктор-методист 1-ї категорії. Чемпіон СРСР та України. Доцент, кандидат технічних наук, ветеран праці.

Перше знайомство з горами відбулося після 9 класу у шкільному поході через Цей, Заромаг, Шові на південь. Альпінізмом почав займатися в 1955 р. в альптаборі «Накра». Перша вершина — Гвергішер. Звання мол. інструктора отримав у школі В.М. Абалакова в 1961 р. в альптаборі «Джан-Туган». Працював командиром відділень і загонів в альптаборах «Ельбрус», «Алібек», «Баксан», «Цей», «Шхельда», тренером на спортивних зборах, викладачем у Харківській школі інструкторів К.А. Барова.

Здійснив близько 200 сходжень на вершини Кавказу, Паміру, Фанських гір, Тянь-Шаню, Камчатки, Високих Татр, Альп, Аляски, понад 40 — 5 і 6 к. с., з них більше 10 mdash; першосходження та першопроходження. Неодноразовий призер чемпіонатів Союзу, України та ЦС ДЗГ «Авангард». Найбільш значні сходження здійснив у складі харківської команди «Авангард»: Башкара, С. стіна «по дзеркалам», 6 к. с., п/п — срібний призер чемпіонату України (1965); Чанчахі-хох, 5Б (кер.) (1966); Мамісон-хох, С. стіна «по трикутнику», 6 к. с., п/п — чемпіон України (1967); п. Щуровського, З. стіна, 5Б — чемпіон ДСО «Авангард» (1968); Чанчахі-хох, С. стіна, Центр. баст., 6 к. с., п/п — срібний призер чемпіонату Радянського Союзу (1970); Ушба Пд. по центру С.-З. стіни, 6 к. с., під/п — чемпіон Союзу (1972); Аманауз Гол., Пд. стіна (кер.) — чемпіон ДСО «Авангард» (1974); п. Радянський Бадахшан (Південно-Зх. Памір) Зах. ст., 6 к. с., під/в (1975); п. Комунізму з льодовика Вальтера у складі Української експедиції — чемпіон України (1976); п. Радянської України (Зап. Памір), 6 к. с., Ст стіна — 5-е місце у чемпіонаті Союзу (1977); п. Московської Правди Гол. (Південно-Зх. Памір), Пн.-Сх. стіна, 6 к. с. — 4-е місце у чемпіонаті Союзу (1978); Бодхона, С. стіна, 5Б (1978). 1973 року в команді збірної України під кер. А. Кустовського здійснив першопроходження проблемної Пд. стіни п. Комунізму, 6 к. с. «Це було найкращим спортивним сходженням за всі попередні 50 років радянського альпінізму» — такою була оцінка сучасників. З 1980 по 1996 рік працював гідом і рятувальником-консультантом у Міжнародних альптаборах: «Памір», «Кавказ», «Тянь-Шань», «Альп-Навруз». 26 разів піднявся на семитисячники: 5 сходжень на п. Леніна (через Роздільну та з Півдня через пров. Криленко – 1980, 1982, 1985, 1992, 1993); 9 сходжень на п. Є. Корженевської (по Угарову, Романову, Добровольському, Маркелову, Цетліну — 1976, 1980, 1981, 1982, 1986, 1992, 1993, 1994, 1995); 1 сходження на п. Перемоги через п. Важа Пшавела — 1983, 3 сходження на п. Хан-Тенгрі — 1989, 1990, 1991) і 8 сходжень на п. Комунізму (по Ю. стіні з л. Бєляєва, по Бородкіну, по Чорному, з л. Вальтера, через п. Буревісник з л. Фортамбек - 1973, 1976, 1984, 1985, 1986, 1988, 1996). У 1986 р. підкорив найпівнічніший шеститисячник — п. Мак-Кінлі (6194 м) на Алясці у складі команди тренерів МАЛ.

Удостоєний жетона «Пік Комунізму» (№ 725) ЦС ДЗГ профспілок Таджикистану та знаку «Восходитель на пік Леніна» (№ 2110) Комітету з фізкультури та спорту при Раді Міністрів Узбекистану. У 1996 році, у рік 100-річчя Олімпійських ігор, у складі Міжнародної експедиції на Центральному Памірі підкорив безіменний пік 5476 м, якому було надано ім'я П'єра де Кубертена, який відродив Ігри для сучасного світу. Нагороджений дипломом Олімпійського комітету Таджикистану. Брав участь у складних рятувальних роботах: Ушба, транспортування німецьких альпіністів (1972); п. Комунізму, транспортування Ю. Пригоди (1973); п. Комунізму, рятували японських альпіністів (1976); п. Комунізму, знімали сліпого німецького альпініста з вершини; п. Галдор, транспортування В. Поберезовського (1990).

Має великий досвід суддівства змагань зі скелелазіння Укрради ДСО «Авангард», на чемпіонатах міста Харкова, України.

Був головою альпсекції Харківської облради ДСО «Авангард». Завжди з гітарою, жартами та гарними піснями.

клуб/секція: 
ФАС ХО
розряд з альпінізму: 
МС
спортивне звання: 
Снежный барс
інструктор з альпінізму (категорія): 
1 категория

ОСТАННІ НОВИНИ

17/08/2010
К2. Жумаев-Пивцов: Все свернули экспедиции, а Крис за 2 дня сходил на вершину!?

13 августа 2010 года мы спустились из 3 лагеря в базовый лагерь. В палаточном городке осталось 4 экспедиции: казахстанская, польская, американская и одна международная. 

Все экспедиции уже заказали портеров и уходят вниз. Погода стабильно плохая, регулярно по утрам дождь, пасмурно. Облака то налетят, то раскроются и тогда появляется солнце, которому мы безмерно рады.

17/08/2010
Первое восхождение на К2 в 2010 году!

Австрийский "скай раннер" Кристиан Штангл (Christian Stangl) в четверг, 12 августа, достиг, без использования кислородных баллонов, вершины К2.

Это пока единственное успешное восхождение в этом году на жемчужину Гималаев, на которую в этом году пытались взойти очень сильные альпинисты, среди них и Герлинде Кальтенбрюннер.

14/08/2010
Пенсионерки из Японии покорили Казбек.

В Северной Осетии две японки-пенсионерки, 67-летняя Мицуэ Сакагами из Токио и 79-летняя Тосико Утида из Йокогамы, совершили восхождение на гору Казбек. 

Гостьи из Японии специально приехали в Россию, чтобы подняться на Казбек, и дошли до вершины по туристическому пешеходному маршруту. Теперь они спускаются вниз в сопровождении гидов, и, как ожидается, уже вечером будут во Владикавказе.

13/08/2010
Чогори – надежды и действительность

Размышления вслух с блога Максуда Жумаева:

Год от года у подножья великой горы собираются альпинисты и те кто считает себя такими. У многих есть опыт восхождения на вершины выше 8000 метров и многие наверняка читали про восхождения на вершину Чогори. Но в настоящей жизни, всё по настоящему. Здесь на склонах самой трудной горы в мире, восходители встречаются лицом к лицу с настоящей действительностью.

12/08/2010
Поиски Олега Монсара. Хроника событий. Обновлено!

15 августа 6:57
Вот и все. Нашли тело в лавинном выносе. Вечная память. Олег был лучшим отцом, мужем, другом и спортсменом.
Спасибо всем, кто верил и помогал. Спасибо туристам и альпинистам во всех странах, всем, кто знал Олега и не знал. Всем, кто были и всем, кто стали моими друзьями. Спасибо Алексею Ярошевскому и Рано Умаровне, увы, у них это не первая утрата и они разделяют мое горе. Не спрашивайте держусь ли я. Я - дочь ТАКОГО человека и это дает мне силы.