Учасник ВВВ. МС із альпінізму (1953), заслужений тренер України (1966), інструктор-методист 1-ї категорії. Чемпіон України та СРСР. Працював головним спеціалістом з архітектури Державного проектного інституту «Міськбудпроект» (До 2003). Початок занять альпінізмом — 1933 рік, відтоді перерва була лише на період ВВВ. Війну закінчив із трьома пораненнями та трьома орденами: Червоної Зірки, Вітчизняної війни І та ІІ ступеня. Одним із перших отримав рідкісний значок — «Альпініст СРСР — 5000 м» за сходження на Ельбрус та роботу інструктором на 1-й альпініаді Кабардіно-Балкарії у 1935 році. Того ж року отримав звання ст. інструктора з альпінізму. З 1947 протягом 12 років був нач. навчальної частини альпіністських таборів «Червона Зірка», «Медик», «Батьківщина», «Спартак». Починаючи з 1957 року понад 20 років працював нач. та ст. тренером Всесоюзної, Середньоазіатської та Харківської шкіл інструкторів з альпінізму. Чітко вивірені та відпрацьовані програми підготовки інструкторів та величезна кількість учнів дозволяють говорити про «Школу Барова» — стилі роботи, що поєднує не тільки високоякісну методичну підготовку, а й високі спортивні та етичні норми тренерів та інструкторів. Одним з принципів роботи К.А. Барова — «Інструктор повинен ходити» — керувалося не одне покоління викладачів школи інструкторів альпінізму. Найкращі сходження: Ушба — п/п «хрест»; п. Леніна; п. Комунізму та п. Є. Корженевської в одному сезоні; п/в на Мамісон (4358 м), Чанчахі-хох (4420 м), під/в Коштан-тау (5151 м), Дих-тау (5204 м), траверс Шхельди (4295 м). Один із засновників Харківської обласної федерації альпінізму та міського клубу альпіністів. 18 років був незмінним заступником голови обласної секції альпінізму.
24 грудня 2006 року у Санкт-Петербурзі на 89 році життя помер видатний Альпініст і Вчитель
Його сестри — Тетяна та Наталія Барови — також були альпіністками високого класу. У 1935 році вони — студентки Харківського художнього інституту — вперше приїхали до Українського альпіністського табору в Домбаї. Після закінчення 1936 р. школи інструкторів в Адил-су працювали мол. інструкторами, в сезоні 1937 ними вже були підкорені вершини 2-ї категорії складності. Життєрадісні, ініціативні у навчанні та суспільному житті табору, чуйні — саме цими якостями вони заслужили любов та повагу товаришів. Тетяна Барова загинула під час спуску з Ушби Півн. у серпні 1938 року. Наталія в 1940 р. здобула 1-й розряд, після війни — звання ст. інструктора. До 1950 за плечима у неї велика кількість вершин, включаючи 4-й к. с. На той час вона стала професійним художником, працювала у Російському драматичному театрі. Член Спілки художників, лауреат конкурсу на найкраще оформлення шекспірівських п'єс. У 1952 р. Н. Барова померла після тривалої хвороби через травму, отриману на одному зі сходжень.
