Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Барков Віталій Миколайович

дата народження: 
1911
дата загибелі (смерті): 
1995

Барков Віталій Миколайович (1911 – 1995). Учасник ВВВ.Учасник ВВВ. КМС з альпінізму. Старший інструктор. Працював головним металургом машинобудівного заводу «ФЕД».
Учасник усіх шести експедицій на Тянь-Шань з 1929 по 1935 рік, організованих М.Т. Погребецьким. Один із засновників Харківської гірничо-туристської секції. У 1937 р. працював інструктором, а в 1938 – 1939 рр. зав. навчальною частиною Харківського табору ДЗГ «Наука» в ущелині Адир-су. Здійснив сходження на ст. Джайлик із пн.; тр. в. Уллу-тау-чана з сх. 1940 р. ст. інструктор Української школи інструкторів у ущелині Адир-су. 12 червня 1941 р. призваний до армії та відряджений у м. Терскол (Баксанська ущелина) у числі 100 старших інструкторів альпінізму, які навчали майбутніх командирів техніки пересування в горах та альпіністським навичкам для ведення бойових дій проти німецької гірської дивізії «Едельвейс".  На початку війни збори закрили.
З Харкова евакуювався разом із заводом «ФЕД» до Новосибірської обл. Перед колективом було поставлене найважче завдання: у найкоротший термін на голому місці розпочати виробництво військової техніки. Вже у лютому 1942 р. завод почав випускати військову техніку в умовах гострої нестачі електроенергії та їжі, у жорстокі сибірські морози. Під час війни В. Барков працював начальником цеху, згодом головним металургом заводу. Був нагороджений орденами Червоної Зірки, «Знак Пошани» та медаллю «За доблесну працю». У 1946 р. повернувся до Харкова та енергійно включився у роботу альпіністської секції міста. З 1947 р. протягом кількох років працював нач. навчальної частини альптабора «Накра», а потім ст. інструктором. Здійснив сходження маршрутами 4Б к. с. (Ст. Уллу-тау-чана, тр. Светгара і Цалгмила, Долра-тау з пн.). Після 1990 року очолював раду ветеранів альпінізму у Харкові.

ОСТАННІ НОВИНИ

17/08/2010
К2. Жумаев-Пивцов: Все свернули экспедиции, а Крис за 2 дня сходил на вершину!?

13 августа 2010 года мы спустились из 3 лагеря в базовый лагерь. В палаточном городке осталось 4 экспедиции: казахстанская, польская, американская и одна международная. 

Все экспедиции уже заказали портеров и уходят вниз. Погода стабильно плохая, регулярно по утрам дождь, пасмурно. Облака то налетят, то раскроются и тогда появляется солнце, которому мы безмерно рады.

17/08/2010
Первое восхождение на К2 в 2010 году!

Австрийский "скай раннер" Кристиан Штангл (Christian Stangl) в четверг, 12 августа, достиг, без использования кислородных баллонов, вершины К2.

Это пока единственное успешное восхождение в этом году на жемчужину Гималаев, на которую в этом году пытались взойти очень сильные альпинисты, среди них и Герлинде Кальтенбрюннер.

14/08/2010
Пенсионерки из Японии покорили Казбек.

В Северной Осетии две японки-пенсионерки, 67-летняя Мицуэ Сакагами из Токио и 79-летняя Тосико Утида из Йокогамы, совершили восхождение на гору Казбек. 

Гостьи из Японии специально приехали в Россию, чтобы подняться на Казбек, и дошли до вершины по туристическому пешеходному маршруту. Теперь они спускаются вниз в сопровождении гидов, и, как ожидается, уже вечером будут во Владикавказе.

13/08/2010
Чогори – надежды и действительность

Размышления вслух с блога Максуда Жумаева:

Год от года у подножья великой горы собираются альпинисты и те кто считает себя такими. У многих есть опыт восхождения на вершины выше 8000 метров и многие наверняка читали про восхождения на вершину Чогори. Но в настоящей жизни, всё по настоящему. Здесь на склонах самой трудной горы в мире, восходители встречаются лицом к лицу с настоящей действительностью.

12/08/2010
Поиски Олега Монсара. Хроника событий. Обновлено!

15 августа 6:57
Вот и все. Нашли тело в лавинном выносе. Вечная память. Олег был лучшим отцом, мужем, другом и спортсменом.
Спасибо всем, кто верил и помогал. Спасибо туристам и альпинистам во всех странах, всем, кто знал Олега и не знал. Всем, кто были и всем, кто стали моими друзьями. Спасибо Алексею Ярошевскому и Рано Умаровне, увы, у них это не первая утрата и они разделяют мое горе. Не спрашивайте держусь ли я. Я - дочь ТАКОГО человека и это дает мне силы.