Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Зимняя экспедиция Харьковского клуба альпинистов на Казбек – Эльбрус.

автор: 
Заколодний А.В.

Идея поехать на Казбек пришла еще прошлой зимой, после того как мы успешно сходили на Эльбрус. Логичной целью наших зимних приключений стал Казбек, и по умолчанию Эльбрус.

 

 

Идея летала в воздухе весь летний сезон. Активная фаза подготовки к восхождению началась с октября, а именно определился основной состав участников. Все усиленно начали тренироваться. С учетом специфики предстоящего мероприятия, можно сказать, что ребята начали целиком жить тренировочным циклом. В конце января прошли, тренировочный поход по области, притерли ноги к ботинкам, подогнали снаряжение. И наконец-то была назначена дата отъезда на 15 февраля.

Наш трансфер был похож на отъезд настоящей экспедиции в  далёкие края. Два «буса», рюкзаки на крыше, куча друзей и знакомых, расстроенные жены, орущие дети - вообще, наше отбытие напоминало отъезд англичан на Эверест. Сама дорога до села Казбеги заняла 16 часов без особых приключений. За это время мы пересекли четыре границы, кучу постов милиции и полиции, самое удивительное, что  нигде не были уличены в нарушении закона.

Рассвело – и вот Казбек, выглядит сурово, ребята аж приникли, кто-то робко сказал - как мы туда залезем? Но с началом движения подобных фраз я больше не слышал. Подход к метеостанции занял два дня, ночевали недалеко от штатных летних ночевок где-то на 2900.

Метеостанция находится на высоте 3600 – вид у нее убогий, выломана дверь везде кучи мусора - но это ничего. Только вот нас обилетили возле местного МЧС, сначала просили по 15 баксов с человека за ночь. На это согласиться мы не могли и сошлись на 8 баксах. Конечно, и эта цена необоснованно велика. Тем не менее, метеостанция это отличный базовый лагерь в зимних условиях, который мы обжили и даже привыкли к быту.

Акклиматизировались мы на классической тропе, заодно и промаркировали ее флажками. Дошли до 4150, почти до перевала. Состояние маршрута хорошее, ледник хорошо закрыт мосты крепкие, бутылочного льда на маршруте нет. Некоторые товарищи все равно всячески пытались проваливаться в трещины, но все это было штатно. Также в этот день мы провели снежно ледовые занятия.  Можно сказать, подготовились к восхождению. Следующий день был днем отдыха и праздника живота.

Восхождение – встали в два ночи, и тут на… Два самострела! Есть у нас такой – студент медицинского факультета уважаемого вуза, соответственно имеющий доступ к общественной аптеке. Явился как приведение в полумраке метеостанции. Говорит - я типа хотел выпить фталазол (от поноса), а в темноте выпил фуросемид (мочегонный), ну и как следствие заливал желтый каток на выходе, говорит, 9 раз успел. Второй, тоже хорош - пол дня проспал, а вечером одел два теплых носка и залез в спальник на -1000. Как следствие - «траншейная стопа». Надо сказать, что оба в прошлом году зимой сходили на Эльбрус и не только. Вышли через 100 метров еще один начал жаловаться на отсутствие сил,  через 150 метров вернулся обратно. Думаю: ладно, ничего.

Так вот, восхождение: Вышли в три часа ночи, к рассвету начали траверсировать ложную вершину, к 11 пришли на перемычку около 12 были на вершине. С перемычки спустились прямо вниз на плато и к 16 часам были на метеостанции. Все парни молодцы терпели, шли, на вершину ползли - борясь со шквальным ветром. Вниз тоже ползли от усталости. Перила не вешали, необходимости не было, везде ходили одновременно. Только вот некоторые товарищи умудрились потерять рукавицы, термоса, маску… но это не самые страшные потери.

На базу пришли уставшие, но довольные победой. И тут на… - еще новость, Андрюха, который вернулся уже в полнейшем бреду, по всем признакам отек легких. Динамика развития болезни молниеносна. Первое что пришло в голову - спускать, потом - как? Все устали, дело к ночи, потом – вертолет. В Грузинском МЧС сказали: «если что, звони 112 и все будет хорошо». Какой там, минут 40 звонил! Параллельно дозвонился нашему другу Бидзине - вот кто МЧС и национальная гвардия. Короче, через час прилетел вертолет хелиски из Гудаури. Погрузили уже бессознательного Андрюху и проводили ревущую машину взглядом. Через два часа узнали, что все обошлось, Андрей в норме, - отлегло. На следующий день спустились к машинам и поехали в Тбилиси, а вечером к нам присоединился Андрей. Говорит, помню только сирену скорой помощи. На самом деле нам всем очень повезло, что в Грузии есть Бидзина, а в Гудаури - вертолетная компания. И все сложилось именно так, а не по другому. 

Тбилиси - трудно описать словами - гостеприимство местного альпклуба в лице дяди Гиви. Накормил, напоил… Потом были сероводородные бани, о это – «кайф»! Потом еще напоили, накормили… и так по кругу.

Конечно, после такого отдыха стало маловато приключений, и поехали мы на Эльбрус. Там все было стандартно: заехали на канатке, жили в приюте, сходили на скалы Пастухова. В 4 утра вышли, в 11 были на вершине и пошли вниз. Пока шли вниз наблюдали кампанию из трех человек, которые поднимались наверх с недостаточной акклиматизацией. На спуске начали чудить, в итоге спасли их спасатели МЧС. Вот только моя маска досталась ослепшему парню, который не утруждался возвратом.

Дорога домой, как и туда, прошла гладко и быстро. Мужья были возращены своим женам и детям, сыновья матерям… И, лишь на некоторых лицах, был лёгкий поцелуй Эльбруса.

Огромное спасибо: Бидзине Гуджабидзе и дяде Гиви.

Проект поддерживала кампания THE NORTH FACE. 

Опубликовано: 
16 March, 2014

ОСТАННІ НОВИНИ

19/12/2021
Книга "КУКУЧКА" - у нашому Клубі альпіністів

Майже містична пригода трапилася зі мною (Геннадій Копейка) сьогодні, у День Святого Миколая. Вже три дні на пошті лежала посилка з партією книг «КУКУЧКА» від київського видавництва TravelBooks, але видався час забрати книжки лише зараз. З нетерпінням відкриваю пачку і беру книгу. На першій сторінці бачу фото Південної стіни Лхоцзе з позначеним червоною лінією останнім маршрутом Єжи Кукучки, червоний хрестик в верхній частині маршруту показує місце загибелі видатного альпініста сучасності…

23/11/2021
Заочний чемпіонат Харківської області з альпінізму.

Добігає кінця альпіністський сезон горосходжень. Навіть за умов карантинних обмежень, харківські альпіністи змогли зробити сходження в горах Грузії, Туреччини, Альпах, Південної Америки, на Тянь-Шані і звичайно в Гімалаях!

Час підбивати підсумки! Федерація альпінізму та скелелазіння Харківської області приймає заявки на участь у заочному Чемпіонаті Харківської області з альпінізму 2021 року.

18/11/2021
Рада ветеранів альпінізму і скелелазіння Києва видала чергову книгу

Рада ветеранів альпінізму і скелелазіння Києва видала чергову книгу «С горами не расставайтесь». В збірку ввійшло два оповідання Юрія Михайловича Мацевітого – майстра спорту з альпінізму, заслуженого тренера України «УШБА в моей жизни» та «Рождённый для гор». В оповіданні Володимира Леонідовича Черевко «Пик Коммунизма.

15/11/2021
Померла Капустник Лілія Андріївна (1948 – 2021)

9 листопада 2021 року пішла з життя багаторічний незмінний капітан, організатор та натхненник ветеранського руху серед скелелазів Харкова - Капустник (Синдецька) Лілія Андріївна (09.01.1948 − 09.11.2021) − КМС зі скелелазіння, 2 розряд з альпінізму.
Лілія Андріївна почала займатися альпінізмом та скелелазінням в альпсекції Харківської філії ДСТ "Авангард" (тренер В.Поберезовський) у 1965 році. Перше знайомство з горами відбулося 1966 року в а/т "Ельбрус". І далі протягом багатьох років вона виїжджала в гори за путівками до альплагерів і у складі зборів секції ДСТ "Авангард". В альпсекції харківської облради товариства "Авангард" вела громадську роботу – була членом бюро.

11/09/2021
Сьогодні Харківському клубу альпіністів – 90 років!

11 вересня 1931 року можна вважати Днем народження Харківського клубу альпіністів! Цього дня харківські альпіністи здійснили своє перше офіційне сходження на вершину Хан-Тенгрі (7010м) у складі: Михайло Погребецький (1892-1956), Борис Тюрін (1911-1936) і Франц Зауберер (1904-1944).
На відміну від попередніх науково-дослідних експедицій М. Погребецького на Тянь-Шані (1927-1930рр), експедиція 1931 мала спортивну альпіністську мету - підкорення вищої точки Тянь-Шаню. Тоді ще не знали, що за Хан-Тенгрі знаходиться вища вершина, яка тепер називається – пік Перемоги (7439м).