Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Старый «Новый год»

автор: 
Полтавец Евгений

В крутом снежном склоне под прикрытием скал удалось выкопать небольшую полку. И вот мы сидим на рюкзаках, укутавшись палаткой. Мы – это четверо счастливчиков: я и Женя Тимко, а так же Александр Лавриненко и Сергей Максименко. Есть и те, кому повезло гораздо меньше. Это Максим Перевалов и Тарас Цушко. Они не поместились в пространство нашего жилища и вынуждены ночевать под открытым небом. Нужно сказать, что парни мужественно приняли известие о нехватке жилплощади и стойко переносили тяготы. Лишь пылевые лавины нарушали их молчание и тогда мы слышали крепкий мат. 

Мы кипятили воду, грызли колбасу и сало. Около 23.00 кто-то из нас подметил, что сегодня 13-е января и совсем скоро старый новый год. Конечно, это обстоятельство ничего не меняло. На появление шампанского, икры и бенгальских огней рассчитывать не приходилось. Но на душе, все же стало веселее. В 0 часов мы поздравили друг друга, пожелали благополучного спуска и выпили кипятка.

Утро этого дня начиналось стандартно и не предвещало больших неприятностей. Комфортно переночевав на полке под столбом, мы поели и собрали баулы. Оставалось лишь собрать палатку для того, чтобы начать движение по столбу. Погода была плохая, но сидеть в бездействии нам не хотелось. По стене шли нисходящие потоки ветра с зарядами снега. Сегодня моя очередь лезть, и я утешал себя мыслью, что буду постоянно в движении. Так же добавляли оптимизма провешенные в предыдущий день веревки.  Они давали возможность разогреться жумарингом на старте. 

Но! Что-то не пускало. Я предложил посидеть в палатке еще час-другой в надежде на улучшение метеообстановки.

 

А дальше было так: в 10 утра появилась необходимость держать палатку. В 12 часов мы держали изо всех сил. На гребне не было ни снега, ни камней для ветрозащитной стенки. Мы затащили внутрь баулы и укрепили палатку изнутри. Около 14.00 начало появляться желание завалить палатку. Примерно в 14.30 я услышал решительные слова своего напарника – «выдергивай стойки». Оборачиваюсь и вижу – по центру потолка расходится шов. Наша любимая однослойка BD TEMPEST, наша постоянная спутница на протяжении последних 3 лет терпит крушение. Через минуту лежим в мешке, зажав разрыв руками. В реве ветра угадываются крики одесситов, они стоят на 30 метров ниже. Высовываю голову наружу и вижу следующую картину: на полке стоит половина палатки, вторая половина развивается бахромой лоскутков по ветру. Кричу ребятам, что можем спрятать 1-2 человек у себя. Но одесситы готовятся централизованно отступать. В этот момент мы с Женей еще не уверены, что нужно прекращать восхождение. Рассуждаем о том, что можно переждать ветер, а утром восстановить палатки. Но очередной порыв ветра нежно двигает меня вместе с баулом по полке. Ощутив силу стихии и динамику ухудшения, признаем, что одесситы правы. 

Мы готовим дюльфер, Женя приспустился к ребятам скоординировать действия. Оказывается, у них сдуло одну пару ботинок. Но обморожений нет, ребята почти готовы начинать спуск. С грустью смотрю на наши, уходящие вверх, веревки и несколько килограммов железа, закрепленного на верхней станции. С мыслью о том, что наверное так нужно, начинаю спуск. 

Все происходит медленно. После нескольких дюльферов нас настигает ночь. К счастью здесь ветер не имеет такой силы, как на гребне. Работаем лопатой, получается сносная яма для сидячей ночевки…

Потом еще день спуска и топтания по свежему снегу вниз и вот мы в хижине пограничников. Отсюда 2-3 часа ходу до поселка Мазери, в котором нас ждет теплый дом, мандарины и хачапури.

Такая вот околоновогодняя история приключилась с нами на Ушбе. Пока утешаю себя мыслями вроде «так иногда бывает, и ничего с этим не поделаешь»…

Кратко о районе. Несмотря на форс-мажор, Сванетия нам всем очень понравилась. Красивые и суровые горы с маршрутами любой сложности. Скальные, комбинированные и ледово-снежные – на любой вкус. Картину дополняют доброжелательные и гостеприимные местные жители. Люди в форме, независимо от того милиция это или пограничники, действительно настроены помочь приезжим.   Если говорить о недостатках района, то к ним можно отнести продолжительные подходы.

 

Спасибо всем тем, кто поддержал нас в этой экспедиции:

Экипировочный центр «EXTREME»

 BEAL    GRIVEL    KONG    MILLET    MOUNTAIN HARDWEAR    PRIMUS

Компания RED POINT


Фармацевтическая компания «Аптека 95»

Компания «АЛЬПСЕРВИС»


Федерация Альпинизма и Скалолазания Харьковской Области

Опубликовано: 
20 January, 2014

ОСТАННІ НОВИНИ

08/10/2026
Раптово померла Ірина Єрмакова

6 жовтня у Словаччині раптово померла наш друг та активний член Харківського клубу альпіністів Ірина Єрмакова – українська художниця, дизайнер та дослідник мистецтва, яка народилася у Харкові 11 червня 1968 року. 
Ірина у молодості займалася альпінізмом, мала 1 й розряд й кваліфікацію інструктора 3-ї категорії, ходила у горах Кавказу та Тянь-Шаню. Приймала активну участь у становленні Харківського альпклубу.
Закінчила Харківську Інженерно-педагогічну академію. Пізніше знайшла своє призначення у художній творчості, приймала участь у міжнародних та регіональних художніх виставках, арт-проектах та пленерах.

06/10/2026
30 років тому на Шиша Пангма загинув Віктор Пастух

30 років тому на схилах вершини Шиша Пангма (8027м) зникли відомі українські альпіністи Заслужений майстер спорту Віктор Пастух (Харків) та Майстер спорту Геннадій Василенко (Ялта). Під час негоди вони ввечері спробували спуститися з третього до другого табору, але ні ввечері, ні вранці у другий табір вони не прийшли. Пошуки результату не дали, на шляху спуску виявили винос великої лавини.
Віктор Пастух - лікар-травматолог, кандидат медичних наук. Працював у Харківській міській лікарні швидкої допомоги, потім - асистент кафедри ортопедії, травматології та військово-польової хірургії Харківського медичного інституту.

01/10/2026
Помер видатний альпініст Віктор Козявкін.

Знову сумна новина – нас залишають ветерани харківського альпінізму, ситуація в Україні цьому сприяє. 27 вересня на 97-му році життя помер Козявкін Віктор Васильович (07.01.1930-27.09.2026).
Майстер спорту з альпінізму та скелелазіння, Інструктор альпінізму 1-ї категорії, чемпіон України та СРСР. Учасник перших всеукраїнських змагань зі скелелазіння у 1952 – 1953 роках. В змаганнях зі скелелазіння різного рівня виступав понад 20 років. За 40 років занять альпінізмом здійснив понад 200 сходжень. Був активним членом Харківського клубу.

26/09/2026
Харків'яни - чемпіони України!

19-20 вересня на скельному масиві в с. Буки Уманського району Черкаської області проходив чемпіонату України з техніки альпінізму. З огляду на теперішні часи до змагань долучилося багато альпіністів - 20 спортсменів. Вперше в історії українського альпінізму серед учасників змагань у більшості були жінки - 11. Гендерна ситуація в Україні суттєво погіршується...
Харків - чемпіони!!!

Призерами стали зв’язки:
1. Панков Дмитро - Рєпко Олена (Харків)
2. Медик Святослав - Пирогов Артем (Київ)
3. Риженко Дар'я (Харків) - Чернявська Євгенія (Одеса)
Вітаємо переможців та учасників змагань!

24/09/2026
Сьогодні пішов з життя Юрій Михайлович МАЦЕВИТИЙ

Сьогодні 24 вересня на 93 році пішов з життя видатний вчений і альпініст, почесний громадянин м. Харкова Юрій Михайлович МАЦЕВИТИЙ.
Його титули та почесні звання важко перерахувати: 
Юрій Михайлович  тривалий час очолював Інститут енергетичних машин і систем ім. А. М. Підгорного НАН України (1996-2016рр), вчений в галузі теорії обернених задач теплопровідності, академік НАН України, професор, лауреат Державних премій СРСР і України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат іменних премій видатних вчених НАН України, премій академій наук Білорусі і Молдови, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ст., останній час - радник при дирекції Інституту енергетичних машин і систем.
Юрій Михайлович (у середовищі альпіністів його звали ЮМ) – Майстер спорту з альпінізму (1960), Заслужений тренер України, інструктор–методист 1-й категорії. Чемпіон України. Президент Харківської обласної Федераціі альпінізму і скелелазіння та член Президії Федераціі альпінізму і скелелазіння України (2003 – 2007).