Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

ГРАФИКА. Новый маршрут на в. Шаан-Кая от харьковчан.

автор: 
Полтавец Евгений

Новый маршрут на в. Шаан-Кая от харьковчан Евгения Полтавца (Extreme-Team) и Евгения Тимко.

В последние годы, после очередного майского чемпионата с его нервотрёпками и бегами по знакомым маршрутам, я хронически нуждаюсь в лекарстве под названием первопроход.

 

Сегодня в крымских горах осталось совсем мало места для интересных сложных линий. Особенно это касается таких культовых вершин как Шаан-Кая. Первопроход в таком месте дело очень ответственное. Отбирая у будущих поколений последние участки нетронутых стен, необходимо максимально бережно относиться к рельефу, минимизируя своё вмешательство.

Более года назад, любуясь зеркалом серого монолита между «Грищенко правым» и «Арсеналом» в правой части Шаан-Каи я заметил тонкую прерывающуюся трещину, пересекающую стену по диагонали.
«Пройти бы эту гладкую плиту без использования пробойника». Идея показалась мне очень достойной, но малореальной. Всё же я сделал серию снимков стены по фрагментам, чтобы изучить дома.
 При увеличении рельеф выглядел очень бедно. Трещина многократно прерывалась, но всё-таки она была. Я решил, что попробую, но если упрусь в сплошную долбёжку, то отступлю.
Несмотря на усталость после майского чемпионата, хотелось поскорее начать работать.  На следующий день после награждения, вооружившись неприличным количеством якорей, топоров, скайхуков и коперхэдов, мы c трудом оторвались от земли.
В первый день погода позволила нам пройти две верёвки, во второй день около 17.00 мы закончили маршрут, полностью реализовав свою идею.
 На всём протяжении линия привязана к естественному рельефу. Промежуточных болтов нет. Отверстий под скайхуки тоже не били.
На маршруте оставлено: 2 шлямбура на второй станции и маятниковый шлямбур с карабином в конце третьей верёвки. Остальные станции на своём.
Нитка маршрута (фото из архива А. Жилина)

Описание по участкам
Маршрут начинается по внутреннему углу между плющами, вначале выбита цифра «12».

R0-R1 32 м. По десятиметровому внутреннему углу и далее по развитому рельефу вправо вверх к удобной полке. Станция на своих точках.         15 м VI A1; 17 м IV
R1-R2 32 м. От станции влево вверх, по прерывающейся диагональной трещине. Равномерное надёжное ито в районе А3. Станция висячая, оборудована двумя шлямбурами KONG 10/45мм.         32 м А3
Начало второй верёвки


R1-R2

R2-R3 40 м. Продолжается движение по диагональной трещине. В двух метрах выше станции начинается ключевое место, в ход идут топорики и рельефные скайхуки. Далее рельеф становится проще. Через 32 метра щель резко заканчивается, здесь маятник (оставлен шлямбур KONG 10/45мм с карабином) влево на косую плиту в основании прерывающейся щели. Станция на своих точках.    10 м А3+; 10 м А3;  12 м VI A2;  +маятник

R2-R3


Станция после маятника

R3-R4 55 м. От станции вверх 10 метров ито по прерывающейся щели, далее 15 метров лазанием по углу, затем переход по полке влево и вверх по внутренним углам на пологие скалы, здесь маршрут соединяется с «Грищенко правым». По простым скалам 15 метров к шлямбурной станции.
 10 м A3; 30 м V A1; 15 м II
R4-R5 Влево вверх по наклонным серым плитам, затем вправо вверх по разрушенному рельефу выйти на пологие скалы. По ним на полку с большой сосной.     25 м V; 30 м II-III
R5-R6 Вверх 20 метров по пологим плитам, далее по простым скалам на вершину.  20 м III; 50 м I-II
Рекомендации по снаряжению:
Много якорей, топорики, набор крючьев, закладки, набор камалотов №0,5-3, пара рельефных скайхуков среднего размера.
Пробойник, сьёмники и дырочные скайхуки не понадобятся!

Благодарим Экипировочный центр «EXTREME» г. Харьков
 за качественное снаряжение: «LA SPORTIVA», «BEAL», «GRIVEL», «KONG», «MILLET», «BLACK DIAMOND», «PRIMUS».

Опубликовано: 
14 May, 2012

ОСТАННІ НОВИНИ

30/10/2022
Загинув гірський турист, волонтер Дмитро Константинов.

На Харківщині загинув на ворожій міні наш друг, гірський турист, волонтер, чудова людина - Дмитро Константинов.

Вражаюча новина... Нестерпний біль!

Вічна пам'ять! Слава героям!!!

06/09/2022
90-річний Ювілей відзначає Кожемяка Анатолій Іванович!

Сьогодні, 6 вересня, свій 90-річний Ювілей відзначає відомий харківський альпініст Кожемяка Анатолій Іванович! 
Федерація альпінізму та скелелазіння Харківської області від імені всіх спортсменів Харківщини вітає Ювіляра! 
Кандидат у Майстри спорту з альпінізму, інструктор альпінізму, доктор медичних наук, який написав багато наукових статей.  
Ми високо цінуємо внесок Анатолія Івановича у розвиток харківського альпінізму як кваліфікованого альпініста, досвідченого інструктора, рятувальника. Він брав участь у багатьох заходах Харківського клубу альпінізму як лікар і член рятувального загону.

14/08/2022
50 років тому - масове висотне сходження харків’ян

Це було 50 років тому - одне з масових харківських сходжень на Памирський семитисячник - пік Леніна, 7134м (колишній пік Кауфмана; з 2006 року в Таджикистані називається пік Абу алі ібн Сини).

14 серпня 1972 року група альпіністів Харківського Добровільного спортивного товариства «Буревісник» (об'єднання вищих навчальних закладів) здійснила сходження на пік Леніна (7134 м) через скелю Ліпкіна.

31/07/2022
Леоніду Волкову – 75 !

Сьогодні 75-річний Ювілей видатного харківського альпініста Волкова Леоніда Борисовича!

Майстер спорту з альпінізму, інструктор-методист 1-ї категорії, володар унікального почесного знаку «Першосходжувач», чемпіон України, автор статей про історію альпінізму, досвідчений лікар, який спас багатьох альпіністів.

Вітаємо Леоніда Борисовича з Ювілеєм, бажаємо здоров'я та мирного неба!

26/07/2022
35 років тому на Памірі загинули Харківські альпіністи

26 липня 1987 року збірна команда міста Харкова здійснювала тренувальне сходження перед Чемпіонатом СРСР на пік Клари Цеткін (6641м) по маршруту 6 категорії складності. Ця вершина розташована поряд з вищою точкою Паміру – піком Комунізму, зараз – пік Самоні (7495м). На перед вершинному гребені лавина зірвала зі скель чотирьох альпіністів - Олексія Москальцова, Бориса Поляковського, Василя Халіка та Сергія Бондаренка. Живим залишився лише Олександр Коваль, який знаходився вище, на сніговому схилі.