Пилипенко Владислав Сергійович

МС з альпінізму (1979), МС зі скелелазіння (1976), інструктор-методист 2-ї категорії, володар жетону «Рятувальний загін», удостоєний Почесного звання «Сніговий барс» (№ 290). Чемпіон України. Закінчив Харківський держуніверситет, працював провідним інженером у НУО «Монокристалреактив». Заняття альпінізмом та скелелазінням почав у секції університету. У 1970 р. здійснив перше сходження на ст. Віа-тау з інструктором Г. Роговим. Після першої вершини було підкорено понад 150 маршрутів, з яких 5 та 6 к. с. та першопроходження близько 20. Найбільш значні з них: тр. Домбай-Ульген, 5А та тр. Джугутурлючат, 5А (кер.) (1973); Зах. Домбай-Ульген по Пн.-Зх. стіні, 5Б; Зах. Домбай-Ульген по Пд. стіні ЦДСА, 5Б (кер.); Двузубка по Сх. стіні, 5Б (кер.; в команді: А. Бабицький, Л. Волков, А. Москальцов, 1974); Айлама-2 по Пд.-Сх. стіні, 5А, під/п; Айлама по Пд. стіні, 5Б, з А. Хергіані (1975); Арг по Пн. стіні, 5Б (кер.); Ушба Пд. по Пн.-Зх. стіні, 6 к. с. (1976); п. «5400» по Сх. стіні, 4Б, п/п; п. Радянської України, 5Б, п/п (Мазарський хребет, Памір 1977); Ходжа-Локан (Мрія) по Пд. стіні, 5Б, п/п (у двійці з Ю. Григоренко-Пригодою); п. «5034», 5Б; в. Ак-ка по каміну, п/п; п. Московської Правди по Пд.-Сх. стіні (за Солониковим), 6 к. с. (кер.) — 1 місце у чемпіонаті України (1979); п. Леніна через Роздільну; Замін-Карор, 6 к. с., у двійці; п. «5730», 5Б, п/в — срібні медалі у чемпіонаті України (1980); Ушба Півн. по Сх. стіні, 6 к. с., п / п (1981); п. Є. Корженевської по Цетліну (1982); Цегла, Зх. стіна; Далар, Пн. стіна (за Снесаревим, 1983); п. Щуровського; Чатин (за Гарфом, 1984); п. Комунізму — п. Хохлова (1986); п. Хан-Тенгрі (1988). 1972 р. закінчив Харківську школу інструкторів під кер. К.А. Барова, стажувався в а/т «Алібек», потім працював інструктором в а/т «Айлама», «Ельбрус», «Цей», ст. тренером на зборах Донецька та Харкова на Памірі. У 1982 – 1983 pp. працював у МАЛ «Кавказ» та «Памір» тренер-консультант. Брав участь у спас. роботах: ст. Гол. Птиш, 3А (1973); п. Австрійського Комсомолу, 3А (1974); в. Гумачі — транспортування загиблої харківської альпіністки та гірськолижниці Ліди Калганенко (1976); МАЛ «Памір» (1982). Починаючи з 1969 був постійним учасником та багаторазовим переможцем першостей зі скелелазіння ХДУ, Харкова, а також кубків, присвячених пам'яті В. Тимохіна, Тамари Бершової, А. Кустовського. Влад був сильною, цілеспрямованою натурою, захоплений до фанатизму, він був готовий тренуватися цілодобово. І це давало високі результати: він неодноразовий чемпіон ВЦРПС, Союзу та України зі скелелазіння. З 1973 по 1988 рік виходив на старт більше 270 разів.тренером-консультантом.
Брав участь у спас. роботах: ст. Гол. Птиш, 3А (1973); п. Австрійського Комсомолу, 3А (1974); в. Гумачі – транспортування загиблої харківської альпіністки та гірськолижниці Ліди Калганенко, яка спускалася на лижах з вершини 1976 р.); в Мал «Памір» (1982).
Починаючи з 1969 року був постійним учасником та багаторазовим переможцем першостей зі скелелазіння ХДУ, Харкова, а також кубків, присвячених пам'яті В. Тимохіна, Т. Бершової, О. Кустовського. Влад був сильною, цілеспрямованою натурою, захоплений до фанатизму, готовий був тренуватися цілодобово. І це давало високі результати: він неодноразовий чемпіон ВЦРПС, Союзу та України зі скелелазіння. З 1973 по 1988 прийняв у змаганнях 277 стартів.