МС з альпінізму (1986), ЗМС та МСМК (1989). Лікар-травматолог, кандидат медичних наук. Працював у Харківській міській лікарні швидкої допомоги, потім — асистент кафедри ортопедії, травматології та військово-польової хірургії Харківського медичного інституту. Має друковану роботу за спеціальністю.
Альпінізмом почав займатися в секції Харківського медичного інституту. Основні сходження: 1980 — в. Рудаки (4400 м) на стіні; 1981 — Вілпата по Пд. гребеню; в. Байчечек (4515 м); 1982 — Еридаг, п/п на 1-ю Зах. в. (3925 м); Вілпата по 2-му кф; 1983 — п. Пасіонарії (4000 м) за бастіоном, п. Скальна стіна, п/п; Зіндон (4800 м) по Пн. стіні; Чим-тарга (5489 м), п/п Пн. стіни; 1984 — п. М. Іскандер та Іскандер по Пд. стіні; п. «ТГУ», 6 к. с.; 1985 — Саришах (Алайський хр.); Замін-Карор; п. Марія; Чапдар по Зх. стіні, 6 к. с.; 1986 — п. Щуровського за бастіоном; Чатин, 6 к. с.; Ушба Пд. по Пд.-Зх. стіні; 1987 — п. Є. Корженєвської (м-т Цетліна); п. Комунізму (двічі); 1988 — п. Асан (м-т Погорєлова); тр. масиву п. Перемоги із Зах. — п. Військових топографів, п/п, 6Б к. с., із С. Бершовим та М. Туркевичем.
У 1989 р. у складі 2-ї Гімалайської експедиції піднявся на три восьмитисячні вершини масиву Канченджанги — Південну, Середню та Головну. Нагороджений медаллю «За трудову доблесть». 1990 — учасник команди та лікар експедиції «Лхоцзе-90». Піднявся по Пд. стіні вище 8000 м. 1991 — пройшов в альпійському стилі новим шляхом траверс ст. Манасла з І. Свергуном та А. Макаровим. 1992 — Еверест до висоти 8400 м-код; 1994 — лікар та перекладач Української експедиції на ст. Дхаулагірі. Разом із С. Бершовим та Г. Василенком піднявся до табору, поблизу якого було знесено з гребеня Галину Чеканову, яка спускалася з вершини.
Член Харківської оперативно-рятувальної служби брав безпосередню участь у 20 рятувальних роботах у горах. 1988 р. працював після землетрусу в м. Спітак (Вірменія).
Загинув, ймовірно, в лавині, 3 жовтня 1996 р. при спуску з в.Шиша-Пангма (Гімалаї) на висоті 6500 м.