Учасник ВВВ. МС з альпінізму (1941), старший інструктор. Архітектор. Альпінізмом почав займатися ще студентом. У 1937 році — один із керівників зимової Харківської альпініади на Казбеку. 1938 рік — керує походом на лижах через перевал Бечо. 1939 рік — першосходження та тр. вершини Адир-су з пер. Голубєва. У 1940 році здійснює перший траверс Шхельдінського гребеня із заходу на схід, 5Б+1. А. Малєїнов писав: «Траверс Шхельди — це сходження світового класу... в умовах надзвичайно нестійкої погоди. У 1941 р. став одним із перших майстрів спорту у Харкові. Щоліта працював інструктором в альптаборах. Повернувшись після закінчення війни до Харкова 1946 р., починає активно займатися альпінізмом, бере участь у відновленні та будівництві Української школи інструкторів в ущ. Адил-су, працює у ній ст. інструктором із 1947 по 1951 рік. Найбільші сходження: тр. Ворожіння — Башкари (1947); тр. Андирчі — МНР Пд. — МНР Вузл.; тр. Вільної Іспанії; Уллу-кари; Цалгмила (1949); тр. Ірік-чат — Радянський воїн — Кзгем-баші, 4А; Накра-тау по Пн. стіні, 4Б; тр. Уллу-тау-чани, 4Б (1951); Донгуз-Орун по Пн.-Зх. ребру (1952). 1952 року Андрій Мацкевич став переможцем конкурсу на найкращий проект залізничного мосту, що веде з вулиці Свердлова (нині вулиця Полтавський Шлях) на Холодну гору. Проект ухвалили, але потрібні були доопрацювання. Влітку 1953 р. на піку Щуровського він отримав травму хребта і, лежачи в лікарні у Харкові, повністю впорався з усіма зауваженнями і, накресливши останню лінію у проекті, помер від отриманої травми у жовтні 1953 року. Міст на основній магістралі міста був побудований і досі успішно слугує харків'янам. Молодший брат А.Д. Мацкевича — Данило Данилович — почав займатись альпінізмом ще до війни. Під час війни потрапив у полон, утік через Францію, Норвегію, а потім був заарештований та відбув термін у таборі. Повернувшись із заточення, багато років пропрацював інструктором з новачками та значкістами в альптаборах «Накра» та «Шахтар» («Ельбрус»). Мав 1-й розряд з альпінізму.