МСМК з альпінізму, КМС зі скелелазіння, інструктор-методист 3-ї категорії, удостоєний Почесного звання «Сніговий барс» (№ 358), володар жетону «Рятувальний загін» (№ 3648). Чемпіон СРСР та України.
Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора. Депутат Київської районної ради у м.Харкові.
Закінчив Харківський авіаційний інститут за спеціальністю «Радіоелектронне обладнання». В даний час — генеральний директор Компанії «АРКО».
Альпінізмом почав займатися в секції ХАІ в 1978 р., перший альптабор — «Баксан», перша вершина — Віа-тау. Усього скоєно 114 сходжень, з них 5 та 6 к. с. — 33. У 1986 – 1992 роках. — член збірної команди СРСР та України.
Кращі сходження:
Ушба Пд. (м-т Мишляєва) — чемпіон СРСР (1986); п. «4810», Пн.-Зах. стіна, 6 к. с., п/п, кер. (1988). Багаторазовий чемпіон та призер чемпіонатів СРСР та України.
Учасник 4-х Гімалайських експедицій: 1990 — в. Лхоцзе (до висоти 8350 м, експедиція «Профспорту СРСР», кер. О. Шевченко); 1991 — в. Еверест (до висоти 8300 м, міжнародна експедиція, кер. В. Балибердін); в. Манасла (до висоти 7500 м, 1-а Українська Гімалайська експедиція, кер. В. Шуміхін); 1992 — п. К-2 (Чогорі, 8616 м), м-т Абрузі — 74-й підкорювач найскладнішої за погодними умовами та найжорстокішої за кількістю загиблих альпіністів гори, у двійці з В. Балибердіним у міжнародній експедиції.
Підкорювач вищих точок: Європи — в. Ельбрус (5633 м), Америки — в. Аконкагуа (6959 м), Африки — в. Кіліманджаро (5896 м). За заслуги у спорті та виявлений героїзм у Гімалайських сходженнях нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
У 1987-1993 pp. працював відеооператором Харківського обласного кіновідеоцентру, зняв безліч захоплюючих репортажів про Гімалайські експедиції.
Найскладніші рятувальні роботи:
1987 — пошуки та транспортування загиблих альпіністів: С. Бондаренко, В. Халіка, Б. Поляковського на п. Клари Цеткін;
1990 — в. Лхоцзе (8516 м) — спуск В. Каратаєва, що отримав серйозні обмороження, з висоти 8350 м удвох з М. Туркевичем;
1991— в. Еверест (8848 м) — пошук вночі та надання допомоги на висоті 8200 м над Південним сідлом Р. Гіуташвілі, який спускався з вершини.
Працював у промальпі на фарбуванні радіорелейних вишок газопроводу Уренгой — Помари — Ужгород.
Голова альпсекції ХАІ у 1981–1983 рр., член правління та опікунської ради Харківського обласного клубу альпіністів.
З 2007 року - Президент Федерації альпінізму та скелелазіння Харківської області.
З 2009 року - Голова правління Харківського обласного клубу альпіністів.
З 2007 року член Президії Федерації альпінізму та скелелазіння України.
З 2013 року - старший тренер збірної команди України з альпінізму.
