Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Болдеринг для всех или как я участвовал в местном фестивале.

Эпиграф: «Прилетаю я как-то на Таити, а Вы не были на Таити?…» – Попугай Кеша

Начну, пожалуй, с расшифровки слова «местный»: последние полгода окружает меня в основном местность французская, славный город-герой Нант. Город хоть и удаленный от основных французских скалолазный районов, но скалолазание любящий и культивирующий. Есть здесь несколько очень неплохих залов, в одном из которых я и тренируюсь. В нем же и фестиваль проходил.

 

Еще весной, когда только нашел этот зал и на его сайте увидел небольшой фотоотчет о ежегодных декабрьских соревнованиях, подумал что будет неплохо поучаствовать, когда этот самый декабрь придет снова. Ошибался я, суровая реальность оказалась много лучше моих ожиданий: участвовать в таком мероприятии не просто неплохо, а здорово и нужно! Попробую теперь по порядку и в подробностях описать, а кому такая форма покажется занудной – звыняйте заздалэгидь :).

Регистрация.

Было забавно подписывать бумагу о том, что я не против, чтобы мне оказали первую медицинскую помощь и вызвали скорую, если вдруг во время соревнований перейду в бессознательное состояние и сам не смогу эту самую скорую вызвать – трепетно здесь относятся к правам человека на самостоятельный вызов скорой.
Еще смешнее было подписывать отказ от всяких прав на фотографии, которые делал приглашенный фотограф. Ну и еще был взнос в 11 евро, что по здешним меркам довольно символические деньги.
Масса новых зацепок и несколько элементов рельефа, купленные специально под соревнования, стоили наверняка гораздо больше, чем сумма всех взносов. А про огромное количество призов, даже и говорить не стоит. Так что скалолазные соревнования здесь (как, наверное, и много где) проводятся на энтузиазме устроителей и великодушие спонсоров :).

Регламент.

Идея фестиваля простая: 25 трасс на 3 часа. Трассы пронумерованы и за прохождение с первой попытки дается 100*№ трассы баллов. В смысле, первая стоит 100 баллов, 25-ая – 2500. А если одной попытки не хватило, то количество набранных балов резко уменьшается: надо стоимость делить на количество попыток. Таким образом, onsight стимулируется очень сильно. Ну на самом деле не onsight, а flash потому что пока стоишь в очереди на трассу, успеваешь увидеть как минимум идеи прохождения и «пощупать» чужими руками зацепки :).
Зачет проводится в четырех категория: дядьки, тетки, дядьки до 16ти, ну и соответственно. Карточку заполняешь сам, судей нет. Точнее они есть, но их гораздо меньше, чем 25 и им пофиг. Потому что им интереснее посмотреть как там лазят трассы, которые они народжувалы в творческих муках до середины ночи.

Трассы.

Мои впечатления от трасс такие: первые 7-8 трасс можно смело назвать разминочными. Дальше примерно столько же трасс, над которыми надо чуть-чуть подумать, но которые сложными назвать нельзя. Потом 5 непростых трасс с какими-нибудь интересными идеями: и на равновесие, и на динамику, и с использованием рельефа и лазание по сосульке со странным финишем – над таким надо было хорошо подумать и реализовать тоже не всегда с первого раза получалось.
И, наконец, последние 5 трасс были существенно более сложного уровня, на них и становилось видно кто спортсмен :).

Участники.

Хоть победителями были и спортсмены, но фестиваль нацелен в первую очередь на любителей. Даже маленькие дети находили себе по нескольку проблем вполне по силам. И когда я слышал, как пятидесятилетняя тетенька очень оживленно рассказывала друзьям, как она пролезла 11 трасс, я понимал, что для нее праздник тоже удался! :)
Всего участвовало чуть больше 150 человек, что для городских соревнований, как мне кажется, совсем неплохо.

Фишки. Из интересных особенностей могу отметить болдеры на грибе, когда финиш не на зацепе, а надо вылазить на вершину гриба. Еще не менее интересная особенность: по всему залу к стенду было прикреплено около двух десятков ооочень больших «мешочков» с магнезией (см. фото) для всеобщего пользования – очень удобно и не надо постоянно вспоминать, где же ты последний раз видел свой собственный мешочек.
Ну и последнее: расположение трасс продумано очень хорошо – одновременно и безопасно может идти лазание на всех.

Финалы.

И наконец, по результатам 3х часового лазания выбираются по пять финалистов среди дяденек и тетенек, и финал идет на выбывание. Начинается все с двух трасс: одна для мужчин, другая для женщин, просмотр несколько минут и дальше параллельное лазание. Всем пятерым ВМЕСТЕ дается 5 минут на прохождение и стартуют в порядке результатов фестиваля. Те, кто вылез с первой попытки, идут в следующий раунд. Кто нет – лезут снова, если еще что-то осталось от тех 5ти общих минут. Вот такое «полукомандное» лазание :). Выглядит это очень зрелищно! Нескучно совершенно – не успеваешь даже услеживать за обеими трассами. Громкая музыка и 100 человек не менее громких болельщиков.
Дальше 5 минут перерыва и следующая пара трасс. В итоге все закончилось за 4 раунда, но борьба была нешуточная. В последнем раунде осталось по два финалиста и финалистки и болдеры были непростые: никто не вылез, и решали по лучшей попытке.

Награждение. А дальше была раздача слонов. Призов масса: сначала награждали всех-всех-всех и случайным образом – из коробки ребенок доставал карточки участников. Пожалуй, человек 25 что-то получили: футболки, штаны, зацепки, абонементы в зал, зубные щетки даже. А потом и все финалисты чего-нибудь получили. В общем, спонсоры совершенно не жадные были.

Thanks.

Еще про четкость организации хочу написать: мне (нечастому участнику соревнования) она показалась просто отличной. Фестиваль начался точно в анонсированное время. Подведение итогов фестиваля и подготовка трасс на финалы заняла вообще меньше часа. В финале трассы перекручивались на месте предыдущих буквально за несколько минут. А горячее вино после лазания…

Эх… Ну это уже не про четкость :).

Критика, куда ж без нее.

Но здесь всего один пункт: фотки сделанные «профессиональным» фотографом оказались довольно бездарными, а жаль – и фотографировать было что (и кого), и прикольные точки съемки тоже организовать было несложно. Як я пидтрымав прыстыж ридного украйынського скэлэлазання в далекому зарубижжи. Ваш корреспондент пролез первые 20 трасс, за что удостоился почетного 34го места (среди 80ти дядяк) и чем ужасно доволен :). Так что для меня фестиваль тоже удался! Хоть приезжай специально в следующем году :).

Фотки. Смотрите здесь:

Вместо эпилога. «Таите, Таите, не были мы ни в какой Таите, нас и здесь неплохо кормят…» – (c) Кот

Автор Павел Бархаев.
Информация: Клуба альпинистов и скалолазов ХАИ

Опубликовано: 
12 January, 2009

ОСТАННІ НОВИНИ

01/10/2026
Помер видатний альпініст Віктор Козявкін.

Знову сумна новина – нас залишають ветерани харківського альпінізму, ситуація в Україні цьому сприяє. 27 вересня на 97-му році життя помер Козявкін Віктор Васильович (07.01.1930-27.09.2026).
Майстер спорту з альпінізму та скелелазіння, Інструктор альпінізму 1-ї категорії, чемпіон України та СРСР. Учасник перших всеукраїнських змагань зі скелелазіння у 1952 – 1953 роках. В змаганнях зі скелелазіння різного рівня виступав понад 20 років. За 40 років занять альпінізмом здійснив понад 200 сходжень. Був активним членом Харківського клубу.

26/09/2026
Харків'яни - чемпіони України!

19-20 вересня на скельному масиві в с. Буки Уманського району Черкаської області проходив чемпіонату України з техніки альпінізму. З огляду на теперішні часи до змагань долучилося багато альпіністів - 20 спортсменів. Вперше в історії українського альпінізму серед учасників змагань у більшості були жінки - 11. Гендерна ситуація в Україні суттєво погіршується...
Харків - чемпіони!!!

Призерами стали зв’язки:
1. Панков Дмитро - Рєпко Олена (Харків)
2. Медик Святослав - Пирогов Артем (Київ)
3. Риженко Дар'я (Харків) - Чернявська Євгенія (Одеса)
Вітаємо переможців та учасників змагань!

24/09/2026
Сьогодні пішов з життя Юрій Михайлович МАЦЕВИТИЙ

Сьогодні 24 вересня на 93 році пішов з життя видатний вчений і альпініст, почесний громадянин м. Харкова Юрій Михайлович МАЦЕВИТИЙ.
Його титули та почесні звання важко перерахувати: 
Юрій Михайлович  тривалий час очолював Інститут енергетичних машин і систем ім. А. М. Підгорного НАН України (1996-2016рр), вчений в галузі теорії обернених задач теплопровідності, академік НАН України, професор, лауреат Державних премій СРСР і України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат іменних премій видатних вчених НАН України, премій академій наук Білорусі і Молдови, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ст., останній час - радник при дирекції Інституту енергетичних машин і систем.
Юрій Михайлович (у середовищі альпіністів його звали ЮМ) – Майстер спорту з альпінізму (1960), Заслужений тренер України, інструктор–методист 1-й категорії. Чемпіон України. Президент Харківської обласної Федераціі альпінізму і скелелазіння та член Президії Федераціі альпінізму і скелелазіння України (2003 – 2007).

08/08/2026
З Днем альпінізму! Зі сходженням на Монблан!!!

Напередодні Всесвітнього дня альпінізму, який святкуємо 8 серпня, Команда Харківського обласного клубу альпіністів під керівництвом Євгена Полтавця здійснила сходження на вершину Монблан 27-29 липня 2026 року.
Основні маршрути на Монблан були заборонені з причин безпеки, тому харківська команда, яка прибула в Шамоні, використовуючі тарифні відпустки учасників, знайшли вихід – звернутися до витоків альпінізму та пройти маршрут першосходжувачів з  деякими варіаціями. Це їм вдалося!

13/05/2026
Віталій Бахтігозін покинув нас...

Сумна новина. Сьогодні вранці нас покинув Видатний харківський альпініст Віталій Бахтігозін. Кремація відбудеться 19 травня (вівторок) об 11:00, також біля моргу 25 лікарні на ХТЗ о10:00. Також о 10:00 до метро Левада буде надано автобус (біля зупинки до аеропорту). Цей же автобус від крематорія перевезе всіх до кафе.
Майстер спорту з альпінізму (1968). Перший у Харкові був удостоєний Почесного звання «Сніговий барс» (№ 135, 1983 р.), володар жетону «Рятувальний загін» (№1259), інструктор-методист 1-ї категорії. Чемпіон СРСР та України. Доцент, кандидат технічних наук, ветеран праці.
Разом з дружиною Валентиною, Віталій Анатолійович ініціював та підготовив видання книги «80 років Харківському альпінізму» (видання 2008 року), у якій зібрано літопис досягнень харків’ян. Перевидання цієї книги планується у 2027 році під назвою «100 років Харківському альпінізму».