Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

"ЗЕНИТ" в зените популярности

автор: 
Заколодний А.В.

Про «Зенит» я знал еще со времен школы.
Как-то мне попался ежегодник «Ветер странствий» за 1982 год. Там была статья про первопрохождение маршрута «Зенит» на г.Шаан-Кая. Прочитав рассказ с интересом, он произвел на меня большое впечатление. И отложился в памяти.

В 2005 году зимой с секцией ХПИ я впервые поехал в Крым в качестве скалолаза. Мы жили и лазили в Симеизе. В день отдыха нас новичков повели куда-то в горы. Идя по тропе в тумане и под снегом, мы увидели Шаан-Каю. Верха стены было не видно, но я понял, что это та самая гора, про которую читал когда-то, На которую в 1966 г. по стене через сильное нависание проложили маршрут «Зенит» альпинисты из Ялты. Тогда я был ошарашен и потрясен стеной – ее размерами и нависанием. Даже, можно сказать, сказочностью и легендарностью.
А в декабре 2005 г. по маршруту прошли ребята из секции ХПИ - Полтавец Е. и Сипавин В. Тогда это был резонанс (в узких кругах Харькова) – первое зимние прохождение «Зенита».

* * *

Вообще сам маршрут – это легенда крымского альпинизма! За всю 42-х летнюю историю его прошли семь раз (то, что известно). Много раз пытались пройти разные альпинисты - маститые и не очень. Но не удавалось! После каждой новой неудачи рассказывались новые легенды о невозможности прохождения. (Сгнившие выпадающие шлямбура, нависающая сыпуха, огромные гудящие нашлепки, в которые вбиты шлямбура).
«Зенит» когда-то много лет был самым дорогим в рейтинге Крымских маршрутов и стоил 6 баллов.
И вот в 2000г. его прошли, в рамках Чемпионата Украины. Это положило конец мифа о непроходимости Зенита.

Хронология прохождений:
№1. 6-13.11.1966г. В.Повлатос (рук.), Ю.Ганьчев, М.Резниченко, тренер – Ю. Бурлаков.
№2. 28.04.2000г. В.Попов, А.Шелхаков.
№3. 02.05.2000г. В.Попов, А.Шелхаков.
№4. 01.06.2001г. Л.Волков, М.Робук. (Харьков).
№5. 16.12.2005г. Е.Полтавец, В.Сипавин. Зимнее прохождение. (Харьков).
№6. 1-2.10.2008г. Б.Корпенко. СОЛО. (Киев).
№7. 15.12.2008г. А.Заколодний, А.Оченаш. Зимнее прохождение. (Харьков).

Как видно из этого короткого списка маршрут вполне можно ходить, даже зимой и в одиночку.

* * *

И вот, в декабре этого года, мы с моим другом Толиком, решили попробовать. Мне много раз задавали вопросы: зачем такое ходить, ведь это простая перестежка, где спортивность? Какой смысл? Какие цели? В ответ я отшучивался и говорил, что просто хочется попробовать.
Теперь – после, я могу ответить «зачем»!
Прежде всего, для меня это возможность прикоснуться к истории альпинизма в Крыму. Думаю, тогда в 66-м году никому и в голову не приходило, что такой маршрут может быть неспортивным! Первопроходцы лезли семь дней, и это без учета обработки! В то время это было сверхсложным мероприятием. (Конечно, сейчас можно ходить и за день по набитым шлямбурам с помощью крюконог и жумаров). Такая гора это хорошая тренировка устойчивости психики к вертикальной жизни. Особенно зимой!
Ну, а если кто думает, что на маршруте простая перестежка, все безопасно и не страшно типа «МУЛЬТИПИТЧ», то это совсем не так!!! Попробуйте все поймете!?!

* * *

Наконец-то мы стоим под маршрутом, на стене надпись - ЯЛТА 1966г.
Видно шлямбура метров на 15- 20. Дальше голову задираешь так, что приходится развернутся спиной к стене, максимальное нависание 115 градусов. Лезли в два этапа. В первый рабочий день решили обработать две веревки (попробовать стену).
Первую лез Толян, быстро за 1 час. Мне снизу показалось – что там сложного?
Вторая веревка моя (с этого места начинается нависание). Я попробовал и понял, что не все так просто. Расстояния между шлямбурами о-о-очень большие, а сами они о-о-очень ненадежны (когда их грузишь, они издают какие-то скрипы и потрескивание), невольно кажется что если ... то вся дорожка до станции ... .
В целом, все выглядело так. Становишься в последнее кольцо крюконогой, вытягиваешься как кот) и подпрыгиваешь со скайхуком к шлямбуру. Затем стараешься перелезть выше, и щелкаешь оттяжку. И так примерно по 120 раз на каждого за все восхождение. Со второй станции хватило ровно 60 метров веревки, чтобы спустится на землю.
На следующий день начали работать в 5.30. С того места где кончались перила, Толян прошел еще две веревки по 35 м. каждая. А дальше я, еще 3 штуки 35, 45, и 15 метров. В 19 часов мы уставшие и замершие стояли на вершине. Откуда через 40 мин. спустились в лагерь к нашему китайскому другу.
Примечательное событие произошло на пятой веревке R4-R5, (на мой взгляд – самый ответственный участок, нависание 115 градусов). Примерно на средине веревки я в очередной раз потянулся к шлямбуру, а он остался у меня в руках. Благо до следующего шлямбура по счастливой случайности было не так далеко. На этой же веревке, (примерно там же), когда Толя жумарил вылетел еще один шлямбур. Что очень напугало нас. Теперь для прохождения в этом месте необходим новый шлямбур!!!

 

Рекомендованное снаряжение:
Оттяжки 40 шт. (или можно спускаться, собирать, но это очень тяжело);
Веревки 2 шт. (можно и одну), (не меньше 50 м.);
Сидушка;
Большой рельефный скайхук с зауженным кончиком;
Лучше взять с собой пробойник и пару съемных шлямбуров (на всякий случай);
Пару разных крюков и комплект закладок, (возможно, пригодятся на последней веревке, нам не пригодились).
Все остальное как обычно.

Наше мнение такое: маршрут ходить можно, но осторожно, есть опасность (вырвать) часть дорожки до станции. Удовольствие от прохождения мы получили! Считаем, что маршрут вполне соответствует категории 6А. За последние 8 лет «ЗЕНИТ» стал популярен!!!

Большое спасибо нашим друзьям: За консультацию по маршруту Полтавцу Е. и Сипавину В.
За помощь – Костину А.
За возможность – Коняеву Д.

Огромная благодарность нашим спонсорам:
Экипировочный центр «ЭКСТРИМ» г.Харьков. Beal, Millet, LaSportiva, Kong, Grivel.
За помощь в организации выезда – газета «Вечерний Харьков».

Автор Заколодний А.В.
Информация: Клуба альпинистов и скалолазов ХАИ

 

Опубликовано: 
12 January, 2009

ОСТАННІ НОВИНИ

01/01/2023
З Новим 2023-м роком!

Цей рік був важким та страшним для нашої країни! Підступний ворог прийшов на нашу землю. Багато хто з нас змушений був покинути свої домівки, і нас розкидало по всьому світу.

Багато хто з альпіністів пішов на передню лінію фронту захищати нас та нашу країну! Молимося за них!

Знаю, що є втрати у наших лавах. Нас покинули найкращі… Світла пам'ять і дяка їм! Належно всіх вшануємо, коли повернемо мир на нашу землю!

22/12/2022
Перший чемпіонат України зі скі-альпінізму

Шановні спортсмени, Федерація альпінізму і скелелазіння України  сповіщає, що строки проведення першого Чемпіонату України зі скі-альпінізму змінюються на 27-29 січня 2023 року (замість раніше запланованого 13-15 січня). Це пов’язано з аномально теплою погодою і відсутністю достатнього снігового покрова, необхідного для обладнання траси змагань на місці проведення заходу (гірськолижний комплекс «Буковель»).

13/12/2022
Помер харківський альпініст-ветеран Ігор Нечипоренко

Вчора, 13 грудня, на 89 році життя, пішов від нас наш друг та активний член Харківського клубу альпіністів – Нечипоренко Ігор Олександрович (08.04.1934 – 13.12.2022). У червні цього року він втратив свою вірну супутницю Емілію Іванівну Нечипоренко (Богдан) (1935-2022), яка багато років очолювала Раду ветеранів нашого Клубу. У цей нелегкий час для України іноді здається, що життя і смерть ходять поряд...

Ігор Олександрович був досвідченим альпіністом, хорошим товаришем, душею компанії, завжди нерозлучний з гітарою.

11/12/2022
Міжнароодний день гір

11 грудня - Міжнароодний день гір (International Mountain Day)! 

Свято, проголошено у 2002 році на 57-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Вітаю зі святом усіх небайдужих до гір! 

Після перемоги ми повернемося в цей дивовижний світ!!!

18/11/2022
20 років тому трагічно загинув Юрій Іванович Григоренко-Пригода

В цей день, 20 років тому, загинув через трагічну випадковість під час виконання висотних робіт на промисловому об'єкті знаменитий Харківський альпініст Майстер спорту Григоренко-Пригода Юрій Іванович. Він завжди був оточений молоддю, з якою ділився своєю майстерністю та досвідом, теплом душі та надзвичайною цілеспрямованістю. Друзі-альпіністи пам'ятають його завжди усміхненим. 

Григоренко-Пригода Юрій Іванович 
28.09.1935 – 18.11.2002
Біографічна довідка.

МС з альпінізму, МС з туризму, "Сніговий барс", інструктор-методист 1-ї категорії. Чемпіон СРСР та України.