Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

"ЗЕНИТ" в зените популярности

автор: 
Заколодний А.В.

Про «Зенит» я знал еще со времен школы.
Как-то мне попался ежегодник «Ветер странствий» за 1982 год. Там была статья про первопрохождение маршрута «Зенит» на г.Шаан-Кая. Прочитав рассказ с интересом, он произвел на меня большое впечатление. И отложился в памяти.

В 2005 году зимой с секцией ХПИ я впервые поехал в Крым в качестве скалолаза. Мы жили и лазили в Симеизе. В день отдыха нас новичков повели куда-то в горы. Идя по тропе в тумане и под снегом, мы увидели Шаан-Каю. Верха стены было не видно, но я понял, что это та самая гора, про которую читал когда-то, На которую в 1966 г. по стене через сильное нависание проложили маршрут «Зенит» альпинисты из Ялты. Тогда я был ошарашен и потрясен стеной – ее размерами и нависанием. Даже, можно сказать, сказочностью и легендарностью.
А в декабре 2005 г. по маршруту прошли ребята из секции ХПИ - Полтавец Е. и Сипавин В. Тогда это был резонанс (в узких кругах Харькова) – первое зимние прохождение «Зенита».

* * *

Вообще сам маршрут – это легенда крымского альпинизма! За всю 42-х летнюю историю его прошли семь раз (то, что известно). Много раз пытались пройти разные альпинисты - маститые и не очень. Но не удавалось! После каждой новой неудачи рассказывались новые легенды о невозможности прохождения. (Сгнившие выпадающие шлямбура, нависающая сыпуха, огромные гудящие нашлепки, в которые вбиты шлямбура).
«Зенит» когда-то много лет был самым дорогим в рейтинге Крымских маршрутов и стоил 6 баллов.
И вот в 2000г. его прошли, в рамках Чемпионата Украины. Это положило конец мифа о непроходимости Зенита.

Хронология прохождений:
№1. 6-13.11.1966г. В.Повлатос (рук.), Ю.Ганьчев, М.Резниченко, тренер – Ю. Бурлаков.
№2. 28.04.2000г. В.Попов, А.Шелхаков.
№3. 02.05.2000г. В.Попов, А.Шелхаков.
№4. 01.06.2001г. Л.Волков, М.Робук. (Харьков).
№5. 16.12.2005г. Е.Полтавец, В.Сипавин. Зимнее прохождение. (Харьков).
№6. 1-2.10.2008г. Б.Корпенко. СОЛО. (Киев).
№7. 15.12.2008г. А.Заколодний, А.Оченаш. Зимнее прохождение. (Харьков).

Как видно из этого короткого списка маршрут вполне можно ходить, даже зимой и в одиночку.

* * *

И вот, в декабре этого года, мы с моим другом Толиком, решили попробовать. Мне много раз задавали вопросы: зачем такое ходить, ведь это простая перестежка, где спортивность? Какой смысл? Какие цели? В ответ я отшучивался и говорил, что просто хочется попробовать.
Теперь – после, я могу ответить «зачем»!
Прежде всего, для меня это возможность прикоснуться к истории альпинизма в Крыму. Думаю, тогда в 66-м году никому и в голову не приходило, что такой маршрут может быть неспортивным! Первопроходцы лезли семь дней, и это без учета обработки! В то время это было сверхсложным мероприятием. (Конечно, сейчас можно ходить и за день по набитым шлямбурам с помощью крюконог и жумаров). Такая гора это хорошая тренировка устойчивости психики к вертикальной жизни. Особенно зимой!
Ну, а если кто думает, что на маршруте простая перестежка, все безопасно и не страшно типа «МУЛЬТИПИТЧ», то это совсем не так!!! Попробуйте все поймете!?!

* * *

Наконец-то мы стоим под маршрутом, на стене надпись - ЯЛТА 1966г.
Видно шлямбура метров на 15- 20. Дальше голову задираешь так, что приходится развернутся спиной к стене, максимальное нависание 115 градусов. Лезли в два этапа. В первый рабочий день решили обработать две веревки (попробовать стену).
Первую лез Толян, быстро за 1 час. Мне снизу показалось – что там сложного?
Вторая веревка моя (с этого места начинается нависание). Я попробовал и понял, что не все так просто. Расстояния между шлямбурами о-о-очень большие, а сами они о-о-очень ненадежны (когда их грузишь, они издают какие-то скрипы и потрескивание), невольно кажется что если ... то вся дорожка до станции ... .
В целом, все выглядело так. Становишься в последнее кольцо крюконогой, вытягиваешься как кот) и подпрыгиваешь со скайхуком к шлямбуру. Затем стараешься перелезть выше, и щелкаешь оттяжку. И так примерно по 120 раз на каждого за все восхождение. Со второй станции хватило ровно 60 метров веревки, чтобы спустится на землю.
На следующий день начали работать в 5.30. С того места где кончались перила, Толян прошел еще две веревки по 35 м. каждая. А дальше я, еще 3 штуки 35, 45, и 15 метров. В 19 часов мы уставшие и замершие стояли на вершине. Откуда через 40 мин. спустились в лагерь к нашему китайскому другу.
Примечательное событие произошло на пятой веревке R4-R5, (на мой взгляд – самый ответственный участок, нависание 115 градусов). Примерно на средине веревки я в очередной раз потянулся к шлямбуру, а он остался у меня в руках. Благо до следующего шлямбура по счастливой случайности было не так далеко. На этой же веревке, (примерно там же), когда Толя жумарил вылетел еще один шлямбур. Что очень напугало нас. Теперь для прохождения в этом месте необходим новый шлямбур!!!

 

Рекомендованное снаряжение:
Оттяжки 40 шт. (или можно спускаться, собирать, но это очень тяжело);
Веревки 2 шт. (можно и одну), (не меньше 50 м.);
Сидушка;
Большой рельефный скайхук с зауженным кончиком;
Лучше взять с собой пробойник и пару съемных шлямбуров (на всякий случай);
Пару разных крюков и комплект закладок, (возможно, пригодятся на последней веревке, нам не пригодились).
Все остальное как обычно.

Наше мнение такое: маршрут ходить можно, но осторожно, есть опасность (вырвать) часть дорожки до станции. Удовольствие от прохождения мы получили! Считаем, что маршрут вполне соответствует категории 6А. За последние 8 лет «ЗЕНИТ» стал популярен!!!

Большое спасибо нашим друзьям: За консультацию по маршруту Полтавцу Е. и Сипавину В.
За помощь – Костину А.
За возможность – Коняеву Д.

Огромная благодарность нашим спонсорам:
Экипировочный центр «ЭКСТРИМ» г.Харьков. Beal, Millet, LaSportiva, Kong, Grivel.
За помощь в организации выезда – газета «Вечерний Харьков».

Автор Заколодний А.В.
Информация: Клуба альпинистов и скалолазов ХАИ

 

Опубликовано: 
12 January, 2009

ОСТАННІ НОВИНИ

19/12/2021
Книга "КУКУЧКА" - у нашому Клубі альпіністів

Майже містична пригода трапилася зі мною (Геннадій Копейка) сьогодні, у День Святого Миколая. Вже три дні на пошті лежала посилка з партією книг «КУКУЧКА» від київського видавництва TravelBooks, але видався час забрати книжки лише зараз. З нетерпінням відкриваю пачку і беру книгу. На першій сторінці бачу фото Південної стіни Лхоцзе з позначеним червоною лінією останнім маршрутом Єжи Кукучки, червоний хрестик в верхній частині маршруту показує місце загибелі видатного альпініста сучасності…

23/11/2021
Заочний чемпіонат Харківської області з альпінізму.

Добігає кінця альпіністський сезон горосходжень. Навіть за умов карантинних обмежень, харківські альпіністи змогли зробити сходження в горах Грузії, Туреччини, Альпах, Південної Америки, на Тянь-Шані і звичайно в Гімалаях!

Час підбивати підсумки! Федерація альпінізму та скелелазіння Харківської області приймає заявки на участь у заочному Чемпіонаті Харківської області з альпінізму 2021 року.

18/11/2021
Рада ветеранів альпінізму і скелелазіння Києва видала чергову книгу

Рада ветеранів альпінізму і скелелазіння Києва видала чергову книгу «С горами не расставайтесь». В збірку ввійшло два оповідання Юрія Михайловича Мацевітого – майстра спорту з альпінізму, заслуженого тренера України «УШБА в моей жизни» та «Рождённый для гор». В оповіданні Володимира Леонідовича Черевко «Пик Коммунизма.

15/11/2021
Померла Капустник Лілія Андріївна (1948 – 2021)

9 листопада 2021 року пішла з життя багаторічний незмінний капітан, організатор та натхненник ветеранського руху серед скелелазів Харкова - Капустник (Синдецька) Лілія Андріївна (09.01.1948 − 09.11.2021) − КМС зі скелелазіння, 2 розряд з альпінізму.
Лілія Андріївна почала займатися альпінізмом та скелелазінням в альпсекції Харківської філії ДСТ "Авангард" (тренер В.Поберезовський) у 1965 році. Перше знайомство з горами відбулося 1966 року в а/т "Ельбрус". І далі протягом багатьох років вона виїжджала в гори за путівками до альплагерів і у складі зборів секції ДСТ "Авангард". В альпсекції харківської облради товариства "Авангард" вела громадську роботу – була членом бюро.

11/09/2021
Сьогодні Харківському клубу альпіністів – 90 років!

11 вересня 1931 року можна вважати Днем народження Харківського клубу альпіністів! Цього дня харківські альпіністи здійснили своє перше офіційне сходження на вершину Хан-Тенгрі (7010м) у складі: Михайло Погребецький (1892-1956), Борис Тюрін (1911-1936) і Франц Зауберер (1904-1944).
На відміну від попередніх науково-дослідних експедицій М. Погребецького на Тянь-Шані (1927-1930рр), експедиція 1931 мала спортивну альпіністську мету - підкорення вищої точки Тянь-Шаню. Тоді ще не знали, що за Хан-Тенгрі знаходиться вища вершина, яка тепер називається – пік Перемоги (7439м).