КМС з альпінізму (1984), інструктор-методист 1-ї категорії (1987), 1-й розряд з лижних перегонів (1980), володар жетону «Рятувальний загін».

Закінчив у 1978 році Харківський інститут радіоелектроніки.

Перше сходження на п. Миколаєва здійснив 1975 року. Займався альпінізмом у спортклубах ХІРЕ та ХАІ. Спортивну майстерність підвищував в а/т "Ельбрус", "Цей", "Шхельда", "Варзоб", в експедиціях на Тянь-Шані, Памірі, у Фанських горах, в Кара-колі. Здійснив 111 сходжень у горах Кавказу, Тянь-Шаню, Паміру, з них 28 — 5 та 6 к. с.: п. Комунізму, п. Є. Корженевської, п. Леніна, ст. Мамісон-хох, ст. Вілпата, ст. Сонгуті, п. Пасіонарії, п. Вільс, ст. Дубль-пік, ст. Ходжа-Локан, ст. Замін-Карор, ст. Мрія, ст. Намет, ст. Джигіт (по центру Пн. стіни, 6 к. с.). Крім того, мав велику кількість сходжень вищої категорії складності у Криму.

Багаторазовий чемпіон та призер Українського ДЗГ «Буревісник», багаторазовий призер чемпіонату України.

Мав величезний багаторічний досвід інструкторської роботи, і 1987 року виконав нормативи та вимоги інструктора-методиста 1-ї категорії. Багаторазово брав участь та очолював рятувальні роботи в горах.

Активно займався з альпіністами-початківцями в альпсекції ХАІ та Харківської обласної федерації альпінізму та скелелазіння.

Працював у промальпі на фарбуванні радіорелейних вишок газопроводу Уренгой — Помари — Ужгород, а також на багатьох промислових та комунальних об'єктах м. Харкова.

Довгі роки ходив у горах в одній команді з Геннадієм Копейкою та Віктором Пастухом.

Загинув у 1987 році під час підготовки до чемпіонату СРСР у висотному класі у складі збірної команди м. Харкова. Під час тренувального сходження на п. Клари Цеткін (6641 м) на Зх. стіні, 6 к. с. на передвершинному гребені було знесено лавиною разом з О. Москальцовим, С. Бондаренком та В. Халиком.