Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

МАЛЫЕ ГОРЫ 2010

автор: 
Полтавец Евгений

В этом году «Малые Горы» собрали девять команд. В связи с тем, что многие сборники сейчас находятся в экспедиции, команды в основном состояли из молодых спортсменов. Нужно заметить, что молодёжь оказалась весьма амбициозной и действовала очень решительно как в квалификации, так и во время восхождений.

 Мы с Валиком Сипавиным приняли решение об участии, как только стало известно, что будет открыта Шаан-Кая. Дело в том, что легендарные маршруты этого массива - Гиперборея и Самурай, давно уже привлекали наше внимание. Этой весной мы сошлись во мнении, что дальше тянуть нельзя. В рамках соревнований или нет, но мы едем именно на Шаан-Каю. Мы сразу договорились, что если не будем успевать пройти маршруты за три дня, отведенные регламентом соревнований, то забьём на призовые места и будем лезть именно эти маршруты. (Вообще слово «Призовые» подразумевает наличие призов или хотя бы медалей, но ни того, ни другого традиционно нет.)
 

И вот, преодолев два этапа квалификации, заявляем Гиперборею, уговариваем судей отправить наблюдать за нами Л. Б. Волкова (огромное ему спасибо за те изысканные кушанья, которыми он встречал нас с восхождений и за моральную поддержку) и едем под гору.
 

Я не был здесь пять лет. Многое выглядит иначе. Печально смотрится мёртвый лес, следы пожара видны повсюду, от подножия до вершины. Людно. Кто-то лазит на камнях, кто-то прыгает BASE, а кто-то просто жарит в кустах сосиски. Но вот гора ни чуть не изменилась. Она сражает наповал своим нереальным профилем.
 

По традиции подходим под стену, кладём руки на скалу и поднимаем голову. Шея начинает хрустеть. Изучив статистику прохождений Гипербореи, берём бивачное снаряжение но, проанализировав описание и визуально оценив линию, не теряем надежду пройти маршрут за день. Стартуем в 5.00 и уже в 12.00 оказываемся на полке (R-5). Дальше лезем не спеша, т.к. надо вылезти не ранее 19.30, иначе получим штрафные баллы за нарушение тактического плана. Во время восхождения нам позвонили судьи и сообщили о том, что в связи с проходящим в эти же сроки чемпионатом Москвы, для украинских спортсменов 8-го числа Марчека будет закрыта. Эта информация звучала настолько нелепо, что сперва мы даже приняли её за шутку.  
 

 

На Самурая очереди желающих не было и мы без проблем заняли его второй горой. На этом маршруте решаем точно заночевать. Трамбуем полный баул барахла и в 5.30 начинаем лезть (по необъяснимой причине на втором маршруте можно стартовать не ранее 5.30). В 19.00 оказываемся на полке (R-7). Перед нами заключительные 50 метров и полтора часа светлого времени. Но полка так хороша, еды так много и пейзаж так красив, что мы единогласно решаем ночевать на горе. В 5.30 продолжаем движение. Последние участки изобилуют большими нависаниями. Не жалея времени фотографируемся и снимаем видео, передавая друг другу технику на второй верёвке. В 9.30 стоим на вершине, вкушая недолгое альпинистское счастье.
 
Немного о пройденных маршрутах:

Визуально гора и маршруты смотрелись меньше, чем оказались на самом деле. Оба маршрута действительно содержат по 250-260 метров шестёрочного рельефа при общей протяжённости около 300 метров.

Гиперборея.
Очень логичный, красивый и безопасный маршрут. Много нависаний и косых участков, что не позволяет скучать страхующему. В некоторых местах наблюдается избыток шлямбуров но, в общем, впечатление наилучшее.

Самурай.
Совершенно нелогичная, синтетическая линия по шлямбурам, дыркам и доработанному рельефу. Эстетического удовольствия мы не испытали. Маршрут проходит по гладким плитам в непосредственной близости от внутреннего угла, то заходя в него, то вновь уводя на плиты. Между шлямбурами «скайхучные» ходы по 5-7 метров. И всё бы ничего, но шлямбура на редкость паршивые: тело – 8 мм, ухо из мягкой нержавейки, толщиной 1,5 мм. На некоторых из них написано: « Крым 300 кг». Я убеждён, что цифра эта точно отображает их физические способности. Для успокоения души мы использовали амортизаторы, но всё равно чувствовали себя неуютно. Добавляют негатива шлямбура с «Атланта», то пересекающие маршрут, то идущие рядом (иногда в 50 см.). Думаю, авторам этого мультика стоило внимательнее читать Тирольскую декларацию, особенно пункт об уважении к «предшественникам» и традициям района.
Но при всём этом замечу, что Самурай, линия очень спортивная (значительно напряжённее Марчекийских ИТО-шных аналогов), и требует определённых навыков нежного ИТО. Если говорить о прохождении этого маршрута в чемпионатах, то, для контроля правильности прохождения, потребуется мегакомпетентный и зоркий судья-наблюдатель с огромным биноклем.


Благодарю своих постоянных спонсоров: «Экипировочный центр EXTREME» за качественное снаряжение: «LA SPORTIVA», «BEAL», «GRIVEL», «KONG», «MILLET», «BLACK DIAMOND». 

Опубликовано: 
20 May, 2010

ОСТАННІ НОВИНИ

01/10/2026
Помер видатний альпініст Віктор Козявкін.

Знову сумна новина – нас залишають ветерани харківського альпінізму, ситуація в Україні цьому сприяє. 27 вересня на 97-му році життя помер Козявкін Віктор Васильович (07.01.1930-27.09.2026).
Майстер спорту з альпінізму та скелелазіння, Інструктор альпінізму 1-ї категорії, чемпіон України та СРСР. Учасник перших всеукраїнських змагань зі скелелазіння у 1952 – 1953 роках. В змаганнях зі скелелазіння різного рівня виступав понад 20 років. За 40 років занять альпінізмом здійснив понад 200 сходжень. Був активним членом Харківського клубу.

26/09/2026
Харків'яни - чемпіони України!

19-20 вересня на скельному масиві в с. Буки Уманського району Черкаської області проходив чемпіонату України з техніки альпінізму. З огляду на теперішні часи до змагань долучилося багато альпіністів - 20 спортсменів. Вперше в історії українського альпінізму серед учасників змагань у більшості були жінки - 11. Гендерна ситуація в Україні суттєво погіршується...
Харків - чемпіони!!!

Призерами стали зв’язки:
1. Панков Дмитро - Рєпко Олена (Харків)
2. Медик Святослав - Пирогов Артем (Київ)
3. Риженко Дар'я (Харків) - Чернявська Євгенія (Одеса)
Вітаємо переможців та учасників змагань!

24/09/2026
Сьогодні пішов з життя Юрій Михайлович МАЦЕВИТИЙ

Сьогодні 24 вересня на 93 році пішов з життя видатний вчений і альпініст, почесний громадянин м. Харкова Юрій Михайлович МАЦЕВИТИЙ.
Його титули та почесні звання важко перерахувати: 
Юрій Михайлович  тривалий час очолював Інститут енергетичних машин і систем ім. А. М. Підгорного НАН України (1996-2016рр), вчений в галузі теорії обернених задач теплопровідності, академік НАН України, професор, лауреат Державних премій СРСР і України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат іменних премій видатних вчених НАН України, премій академій наук Білорусі і Молдови, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ст., останній час - радник при дирекції Інституту енергетичних машин і систем.
Юрій Михайлович (у середовищі альпіністів його звали ЮМ) – Майстер спорту з альпінізму (1960), Заслужений тренер України, інструктор–методист 1-й категорії. Чемпіон України. Президент Харківської обласної Федераціі альпінізму і скелелазіння та член Президії Федераціі альпінізму і скелелазіння України (2003 – 2007).

08/08/2026
З Днем альпінізму! Зі сходженням на Монблан!!!

Напередодні Всесвітнього дня альпінізму, який святкуємо 8 серпня, Команда Харківського обласного клубу альпіністів під керівництвом Євгена Полтавця здійснила сходження на вершину Монблан 27-29 липня 2026 року.
Основні маршрути на Монблан були заборонені з причин безпеки, тому харківська команда, яка прибула в Шамоні, використовуючі тарифні відпустки учасників, знайшли вихід – звернутися до витоків альпінізму та пройти маршрут першосходжувачів з  деякими варіаціями. Це їм вдалося!

13/05/2026
Віталій Бахтігозін покинув нас...

Сумна новина. Сьогодні вранці нас покинув Видатний харківський альпініст Віталій Бахтігозін. Кремація відбудеться 19 травня (вівторок) об 11:00, також біля моргу 25 лікарні на ХТЗ о10:00. Також о 10:00 до метро Левада буде надано автобус (біля зупинки до аеропорту). Цей же автобус від крематорія перевезе всіх до кафе.
Майстер спорту з альпінізму (1968). Перший у Харкові був удостоєний Почесного звання «Сніговий барс» (№ 135, 1983 р.), володар жетону «Рятувальний загін» (№1259), інструктор-методист 1-ї категорії. Чемпіон СРСР та України. Доцент, кандидат технічних наук, ветеран праці.
Разом з дружиною Валентиною, Віталій Анатолійович ініціював та підготовив видання книги «80 років Харківському альпінізму» (видання 2008 року), у якій зібрано літопис досягнень харків’ян. Перевидання цієї книги планується у 2027 році під назвою «100 років Харківському альпінізму».