МС з альпінізму (1978), ЗМС та МСМК (1982), інструктор-методист 2-ї категорії (1979). 1-й розряд зі скелелазіння. Радіоінженер. Співробітник фірми "Альп-профспорт". У 1962 році почав займатися альпінізмом і спортивним скелелазінням. У 1965, 1966 pp. займав призові місця у першостях зі скелелазіння ЦС ДЗГ «Буревісник» та м. Харкова. Ним пройдено стінні маршрути та траверси вищої категорії складності: тр. в. Двійня, 5А (1971); тр. п. Марія по Пн.-Сх. ребру - Міралі - Чимтарга, 5Б (1972); Домбай-Ульген, Зах. по Пн.-Зх. стіні, 5Б (кер.; у команді: З. Басрієв, Х. Вищенко, В. Сичов, О. Тарасенко, О. Хлибов) (1973); п. Є. Корженевської по Пд. ребру, 5А (1974); тр. п. Ошаніна - п. Москви, 5Б (1976); п. Холодна стіна (1983); п. Перемоги через Зх. вершину (1985). Спеціалізація в альпінізмі - висотні сходження. Сім разів був на семитисячниках країни: п/п на п. Ахмаді Доніш по Пн. стіні (1980); п. Ленінград - 2-е місце у чемпіонаті Союзу (1981); сходження на Еверест у складі 1-ї Радянської Гімалайської експедиції (1982). Брав активну участь в обробці маршруту та організації проміжних таборів, при цьому двічі піднявся понад 7000 м, один раз вище за 8000 м. На вершину Евересту зв'язка Хомутов — Пучков — Голодов піднялася у день Перемоги — 9 травня 1982 року. Це було завершальне сходження експедиції. Нагороджений орденом Дружби народів. Про це сходження у книзі «Еверест-82» (М., ФіС., 1984) у розділі «Еверестівці розповідають» В. Хомутовим написано розділ «Гора як гора».