Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Что такое Новый год для альпиниста?!

автор: 
Заколодний А.В.

Конечно новый год это семейный, домашний праздник - для всех.
Но вот новогодние каникулы это конечно пора для зимних приключений. Особенно если ты альпинист и хочешь в наступившем году попасть на одну из высочайших вершин Мира.
Идея поехать на Эльбрус - сразу после нового года для меня была спонтанна, хотя мой друг Димон Коняев собирался давно. Дима предложил и мне поучаствовать в этом приключении, организованным известным Харьковским альпинистом-путешественником Игорем Свергуном, у которого немалый опыт Гималайских восхождений и не только. Ну а мне, молодому и перспективному, только и надо "повыше, да и подольше".
Итак, 2 января в ночь мы выехали вчетвером из зимнего Харькова, а приехали в весенний Пятигорск. Там встретили вторую часть нашей команды, прилетевшей из Москвы. Команда собралась в составе восьми человек, весьма разная, но весьма успешная. Опыт не слишком богатый, но амбиции у всех большие.
К ночи 3 января приехали в поселок Нейтрино, где успешно нашли приют на ночь. 
Наш первоначальный план были весьма спортивен: хотели из поселка Терскол пройти через ледовую базу к «Приюту одиннадцати», но, как всегда, погода внесла свои коррективы. В Приэльбрусье шел сильный снег. Из-за лавиной опасности Баксанское ущелье было закрыто и следующий день пришлось провести в Нейтрино. Там, не теряя ценного времени, под выстрелы противо-лавинных пушек, провели снежные занятия.
К 5 января насыпало столько снега, что уже никто не думал идти пешком к ледовой базе. Самым правленым и безопасным вариантом был, подъем вдоль канатки. Мы честно прошли первую очередь по следам рейтрака, а вторую очередь даже рейтрак не смог осилить, так как снега там выше головы и весьма лавиноопасно. Вторая очередь канатки пронеслась под нами за 15 минут. Третью очередь прошли ногами. Из-за столь неспортивного стиля Дима Коняев предложил не засчитывать восхождение, на что я отреагировал спортивным предложением: «А, давай ночевать в пещере!» Зря предложил… Через два часа возле "бочки" на 3750 м, в которой поселились все остальные восходители нашей группы, появилась классная пещера. Там мы и переночевали вдвоем. 
Рано утром я попытался сделать попытку восхождения, но буран не дал возможности дойти даже до туалета. Погода условно улучшилась только к обеду, что дало возможность дойти до Приюта 11. Бросив вещи, пошли к скалам Пастухова, но «доползли» только я с Димой, и очень быстро пришлось вернуться. 
Из-за погоды , а вернее из-за ее отсутствия, на следующий день все повторилось. В этот раз наш караван смог приблизится вплотную к скалам, но всё же непогода победила.  
К вечеру появились признаки улучшения погоды. Стало понятно - надо ночью выходить на штурм горы! В 4 утра наша группа вышла в сторону вершины. Продвижению вперед сильно мешал снег, которого в некоторых местах было по колено. Правда, снега совсем не стало перед скалами Пастухова, а на смену под ногами появился жёсткий фирн. Льда в этот раз на Эльбрусе было совсем мало, а следовательно, страховка не нужна. Это в какой то мере помогло Диме и мне, так как пошли в своем темпе и успели до непогоды дойти до Западной вершины. На вершине были около 10 утра! 
К своему удивлению возле вершинного тура обнаружили 16 килограммовую гирю. Это ж надо сколько "дури" у людей - эту "силу" да в мирное русло бы направить! На спуске прошелся к разорванным палаткам, брошенными кем то ранее, кто пытался проверить себя на прочность. Встретили приотставших товарищей, собрались вместе и дружно решили спускаться. Удручающий вид разорванных палаток и раскиданные вещи - хорошее напоминание о суровой непокорности седоглавого Эльбруса.
А в целом наше новогоднее приключение закончилось успешно!
Не все смогли выйти на вершину, зато все испытали себя и получили массу адреналина и эмоций.
 

Опубликовано: 
12 January, 2010

ОСТАННІ НОВИНИ

16/01/2023
Інформація про членські внески 2023

Шановні друзі!

Розпочався Новий рік, хоча ситуація в Харкові дуже складна, але життя продовжується, ми маємо нові спортивні плани та маємо надію, що вони здійсняться.

Ми запрошуємо всіх, хто має можливість, прийняти участь в спортивних змаганнях міжнародного, всеукраїнського та обласного (якщо буде змога їх провести) рівня, згідно Календарних планів. Харківський відокремлений підрозділ ФАіС України працює як дистанційно, так і в Клубі альпіністів (при потребі, за скороченим графіком). За інформацією на сьогодні, в поточному році планується фінансування спортивних заходів.

10/01/2023
Миколаю Міщенко - 85!

Сьогодні, 10 січня, своє 85-річчя відзначає харківський альпініст Микола Акимович Міщенко.

Кандидат у Майстри спорту з альпінізму, «Сніговий барс», інструктор з гірських лиж, член Спілки художників.
Вітаємо вельмишановного Ювіляра від спільноти українських альпіністів! Бажаємо миру, добра, здоров'я, душевного тепла та творчої наснаги! 

Ми обов'язково ще зустрінимося в нашому Клубі альпіністів!!!

01/01/2023
З Новим 2023-м роком!

Цей рік був важким та страшним для нашої країни! Підступний ворог прийшов на нашу землю. Багато хто з нас змушений був покинути свої домівки, і нас розкидало по всьому світу.

Багато хто з альпіністів пішов на передню лінію фронту захищати нас та нашу країну! Молимося за них!

Знаю, що є втрати у наших лавах. Нас покинули найкращі… Світла пам'ять і дяка їм! Належно всіх вшануємо, коли повернемо мир на нашу землю!

22/12/2022
Перший чемпіонат України зі скі-альпінізму

Шановні спортсмени, Федерація альпінізму і скелелазіння України  сповіщає, що строки проведення першого Чемпіонату України зі скі-альпінізму змінюються на 27-29 січня 2023 року (замість раніше запланованого 13-15 січня). Це пов’язано з аномально теплою погодою і відсутністю достатнього снігового покрова, необхідного для обладнання траси змагань на місці проведення заходу (гірськолижний комплекс «Буковель»).

13/12/2022
Помер харківський альпініст-ветеран Ігор Нечипоренко

Вчора, 13 грудня, на 89 році життя, пішов від нас наш друг та активний член Харківського клубу альпіністів – Нечипоренко Ігор Олександрович (08.04.1934 – 13.12.2022). У червні цього року він втратив свою вірну супутницю Емілію Іванівну Нечипоренко (Богдан) (1935-2022), яка багато років очолювала Раду ветеранів нашого Клубу. У цей нелегкий час для України іноді здається, що життя і смерть ходять поряд...

Ігор Олександрович був досвідченим альпіністом, хорошим товаришем, душею компанії, завжди нерозлучний з гітарою.