Учасник ВВВ. МС з альпінізму (1941). МС з велоспорту. Старший інструктор з альпінізму. Викладач. Почав займатися альпінізмом ще студентом. Влився в загін інструкторів, які стояли біля витоків перетворення альпінізму на масовий вид спорту. Вів активну організаційну роботу у міській секції, був одним із її лідерів. У 1934 р. здійснив походи через перевали Кавказу та сходження на в. Софруджу, Джаловчат, Ельбрус. 1935, 1936 - першопроходження траверсів в. Білала-кая з Півдня на Півн. і Птиша зі Сх.; сходження на в. Чотча та Гол. Домбай-Ульген, Лейраг по Пн.-Сх. гребеню. У 1937 р. працював інструктором в альптаборі Харківського відділення ТЕУ ВЦРПС в ущ. Гара-ауз-су і здійснив першопроходження траверсу Дих-тау з Півдня на Півн. з підйомом по Пд.-Зх. стіні; на в. Тіхтенген із Півдня; у 1939 ст. Джайлик із Півн.; тр. Уллу-тау-чани зі Сх.; першосходження на Центр. вершину Шхельди-тау Пн. стіною. Взимку 1939 р. організовує лижний похід у Домбаї та сходження на в. Арабік у Гагрінському хр. Влітку здійснює першопроходження траверса в. Адир-су з перевалу Голубєва. У 1940 р. - начальник гірськолижної школи Бакуріані. Влітку - тр. Ушби з Півн., 5А; 1941-го — один із керівників великого гірськолижного походу через Чучхурський пров. у Домбаї. З перших днів війни працював на будівництві оборонних рубежів, потім добровольцем пішов до армії. Воював у стрілецькій дивізії, в саперному батальйоні. У 1944 р. після тяжкого поранення був звільнений у запас. Нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ступеня та дванадцятьма медалями. Після війни відновлював зруйновану Українську школу інструкторів та працював інструктором у ній та в альптаборі «Накра». У 1947 р. - першопроходження траверса Цалгмила з Півдня на Півн.; 1951 - Дубль-пік, Пд., 5А, п/в; 1952 - Чотча Задня, тр. з Зах., 4А. Багато років працював у навчально-спортивних таборах Спілки та тренером на різних зборах. Цікавий співрозмовник і різнобічний спортсмен він встигав брати участь і судити змагання майже з усіх видів спорту. Сильний і відважний альпініст, який до останніх днів життя зберіг вірність друзям та горам. У сімдесятирічний ювілей Володимир Миколайович здійснив сходження на ст. Чегет-кара-баші, 2Б к. с.