МСМК зі скелелазіння. Найвідоміша скелелазка України: тричі чемпіонка світу — м. Вінтертур, Швейцарія (2001); м. Шамоні, Франція (2003); м. Мюнхен, Німеччина (2005), двічі чемпіонка Європи, переможниця Кубка світу (2000, 2002), бронзова призерка (2003). Номінантка міжнародної нагороди Лоуренса (2001). Указом Президента України № 827/2002 від 13 вересня 2002 р. нагороджено за високі спортивні досягнення орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. На VII Всесвітніх іграх у 2005 р., що проходили у м. Дуйсбурзі (Німеччина), Олена стала срібним призером у швидкісному лазінні. Батьки Олени — Олександр та Тетяна Рєпко захоплювалися альпінізмом, підкорювали вершини Криму, Кавказу, Паміру. А ще вони були добрими скелелазами. Тому сказати, що Олена почала займатися скелелазінням у 1990 році - це не вірно. Виїжджаючи на збори, Таня та Сашко брали доньку із собою. Перший наставник Олени — Юрій Іванович Григоренко-Пригода. З 1992 року займалася спортом під кер. Ігоря Яковича Вінокура. Поруч захоплені, одержимі товариші: Володя Захаров, Андрій Кривоніс, Олена Бушева, Володя Маренич, Валя Горенко. Вчитися є в кого. У 1993 р. виконала норматив МС у лазіні на швидкість і на складність. У 1994 р. вперше взяла участь у міжнародних змаганнях. У 1994 р. (після від'їзду І.Я. Вінокура до США) тренером Олени стає В.А. Маренич. 1996 — чемпіонат Європи, з 1997-го — регулярно бере участь у Кубку світу. Після закінчення ХНПУ ім. Г.С. Сковороди працювала рік тренером у ДЮСШ «Кіровець». Але зрозуміла, що професійний спорт та роботу з дітьми поєднувати важко. І 1998-го, нарешті, перша велика перемога! Вона — срібний призер чемпіонату Європи та МСМК! Потім пішла ціла низка міжнародних стартів, де дивовижно талановита, стабільна і різнобічна скелелазка Олена Рєпко показала найвищі результати в боулдерингу, у лазіні на складність і в улюбленому нею лазіні на швидкість.