КМС з альпінізму, КМС зі скелелазіння. Закінчив ХПІ з відзнакою, працював інженером на заводі "Комунар". Любов до гір прищепив йому старший брат, на той час уже досвідчений горосходник Юрій Карась.
Значок «Альпініст СРСР» Владислав (Вадим) отримав ще школярем в альплагері «Локомотив» в ущ. Аділ-су, перша вершина — Гумачі. Третій розряд виконав на Тянь-Шані після 10 класу. Вступивши до ХПІ, почав займатися в альпсекції і влітку приїхав до альпіністського табору "Накра". У цьому районі він підкорив усі вершини та пройшов десятки маршрутів. Звідси ходив на підкорення вершин Безенги і траверс Ушби. Найбільш значні сходження: п. Щуровського (1954); Цалгмил, тр. з Сх. (1954); Донгуз-Орун по Пн.-Сх. гребеню (1955); Шхара Пд. (1955); Долра з пн. (1955); Цалгмил з півдня (1955); тр. Дих-тау — Міжирги (1956); Накра по Пн.-Зах. стіні (1956); Ушба, тр. (1957).
У 1952-1958 pp. — голова Харківської обласної секції «Буревісник» — найпотужнішою у місті, що об'єднала всі вузівські колективи. Владислав (серед альпіністів його називали Вадимом) Карась очолював збірну студентську альпіністську команду області, був її лідером та керівником на сходженнях, завжди першим проходив проблемні ділянки маршрутів. Закінчив Харківську школу інструкторів під кер. К.А. Барова, працював інструктором в а/т «Накра».
Чудовий скелелаз, талановитий, цілеспрямований, він організував команду, яка неодноразово вигравала першість Харкова та чемпіонати студентських змагань Укрради та ЦС ДЗГ «Буревісник» зі скелелазіння.
З коханої «Накри» Вадим пішов на своє останнє сходження — першопроходження вершини Долра по Пн. стіні. Зрадницький гак, який не витримав навантаження, обірвав життя видатного альпініста. Але його чарівна усмішка завжди з харківськими спортсменами, які щороку проводять 9 травня естафету, присвячену пам'яті Вадима Карася.
