МС з альпінізму, МС з туризму (1966), удостоєний Почесного звання «Сніговий барс» (№ 285, 1986), інструктор-методист 1 категорії. Власник жетону «Рятувальний загін». Чемпіон СРСР та України.
У 1958 р. закінчив ХПІ, за фахом інженер-електрик. Працював інженером ВТК на радіозаводі ім. Шевченко багато років викладав у машинобудівному технікумі. Спочатку був туризм: важкі зимові походи на Приполярний Урал, Алтай, тундром і тайгою.
Альпінізмом почав займатися у 1956 р. у секції ХПІ та в альплагері «Накра». Школу інструкторів закінчив у 1960 р., працював інструктором в а/т &lquo;Цей», «Ельбрус», «Алібек», «Баксан», тренером на спортивних зборах, викладачем Харківської школи інструкторів з альпінізму К.А. Барова, начальником навчальної частини в а/т «Алібек».
Здійснив 250 сходжень, з них понад 20 першосходжень та першопроходження 5 і 6 к. с. Найбільш значні сходження здійснив у складі Харківської команди «Авангард», капітаном якої був з 1964 по 1997 рік: Мамісон-хох (1964); Башкара по «дзеркалам», 6 к. с., п/п — срібний призер чемпіонату України (1965); Мамісон-хох по «трикутнику», 6 к. с.; п. Щуровського, Зах. стіна — чемпіон ДСО «Авангард» (1968); Чатин, Пн. стіна, по "ромбу», 6 к. с., п/п (1969); Чанчахі-хох, Пн. стіна, Центр. Баст., 6 к. с., п/п — срібний призер чемпіонату Союзу (1970); Ушба Пд. за Центр Пн.-З. стіни, 6 к. с., п/в — чемпіон Союзу; п. Шпіль, (Південно-Зх. Памір, Ішкашимський хр.), Пн.-Зх. стіна, 6 к. с. — чемпіон Союзу (1973); Аманауз Гол., Пд. стіна — чемпіон ДСО «Авангард» (1974); п. Радянський Бадахшан (Південно-Західний Памір, Шахдаринський хр.), Зах. стіна, 6 к. с., п/в (1975); п. Радянської України (Зах. Памір, Мазарський хр.), сх. стіна, 6 к. с. — 5-е місце у чемпіонаті Союзу (1977); п. Московської Правди, Гол. (Південно-Зх. Памір, Шахдарінський хр.), Пн.-Сх. стіна — 4-е місце у чемпіонаті Союзу (1978); Чапдара, Пн.-Зх. стіна, 6 к. с. (1978); в. Ак-ка — срібний призер чемпіонату Спілки; п. Агассіс, Пн.-Сх. стіна — срібний призер чемпіонату Союзу. Його ім'ям названо багато маршрутів пройдених стін. 1973 року в команді збірної України під керівництвом О. Кустовського підкорив проблемну Південну стіну п. Комунізму, 6 к. с., п/п. 9 разів піднімався на семитисячники Паміру та Тянь-Шаню. У 1998 та 2000 pp. здійснив сходження на ст. Мак-Кінлі (6194 м): вперше у двійці з Григорієм Чубом із Києва, вдруге у двійці з Алімом Касимовим.
Організував понад 20 експедицій на Південний Захід. Памір, Тянь-Шань, Фанські гори, в яких був керівником, тренером та сходником. Завдяки йому 15 харківських альпіністів були удостоєні Почесного звання "Сніговий барс", понад 20 альпіністів виконали норму МС. Усі його експедиції були безаварійними. Удостоєний Почесного знака Держкомспорту України «Первосхідник», яким нагороджуються альпіністи-дослідники та першовідкривачі нових районів у гірських системах, що здійснюють видатні спортивні сходження, що прокладають нові маршрути.
Брав участь у рятівних роботах: Ушба — транспортування німецьких альпіністів, п. Галдор — транспортування В. Поберезовського (1972), п. Леніна — транспортування жіночої альпіністської команди (1975) та ін. Юрій Іванович — багаторазовий чемпіон та неодноразовий призер першостей України зі скелелазіння. Чемпіон України у 2000 р. серед ветеранів-скелелазів віком від 60 років. Влітку 2002 двічі здійснив сходження на Ельбрус.
Загинув через трагічну випадковість під час виконання висотних робіт на промисловому об'єкті.
Він завжди був оточений молоддю, з якою ділився своєю майстерністю та досвідом, теплом душі та надзвичайним життєлюбством. Друзі-альпіністи пам'ятають його завжди усміхненим.