Сьогодні, в Міжнародний день альпінізму, в приміщенні посольства України в Швейцарії відкрита експозиція швейцарського прапору, який знайшли харківські альпіністи в горах Кавказу з майже 100-річною історією.
Якщо коротко, історія цього прапору така:
30 липня 1931 року в горах Кавказу (район Безенгі) зникла четвірка альпіністів, серед яких були два швейцарці з Базеля Max Mаglin та Joseph Hegglin. Вони разом із радянськими альпіністами Yurii Goldovski та Saul Lewin піднімалися на вершину Міссес-Тау (4421м) по західному гребеню. Було організовано пошуково-рятувальні роботи, але знайти альпіністів не вдалося.
У рятувальних роботах брали участь відомі радянські альпіністи брати Абалакови Віталій та Євген, які планували піднятися на найвищу вершину регіону вершину Дих-тау (5158м). Три дні рятувальники оглядали важкодоступні схили, спускаючись по мотузках у кожну тріщину. Після цього вони піднялися на висячий льодовик під вершиною і оглянули вершину, не виявивши жодних слідів зниклих альпіністів. На гребені правіше за льодовика знайшли бівуак зниклої групи та частину залишених швейцарцями речей, виявили рукавицю та кілька обгорток від шоколаду на гребені над льодовиком. Передбачається, що група до вершини не дійшла. Найімовірніше альпіністи впали зі схилів гребеня в південний кулуар, крутий і забитий фірном. Почалася гроза, розбушувалася негода. Пошуки довелося припинити.
З газети Le Confedere від 19 серпня 1931 року:
"На Кавказі загинули два туристи з Базеля.
Згідно з отриманою телеграмою, два альпіністи Макс Маглін і Джозеф Хегглін здійснили 30 липня в компанії радянських альпіністів Голдовського та Левіна сходження на Міссес-Тау. Саме під час цього сходження вони випадково загинули. Відомий турист Семеновський очолив рятувальну команду для пошуку нещасних альпіністів.
Останні новини від двох мешканців Базеля (ще за їх життя) прийшли з Нальчика 14 липня, коли вони готувалися до походу в район Безінгі з німецьким інженером Коппелем. Міссес-Тау – це вершина висотою 4421 метр. Один з альпіністів, пан Макс Маглін, який працював у Федеральному поштовому управлінні і належав до фракції комуністів Великої ради Базеля, приєднався до цих зборів у 1917 році як депутат-соціаліст. Він пристрасний та досвідчений альпініст. Він був членом секції Olten Швейцарського альпійського клубу."
Влітку 1934 року відомий швейцарський альпініст Лоренц Саладін також піднявся з групою альпіністів зі Швейцарії на Міссес-Тау. Британський «Alpine Journal» надрукував інтерв'ю з Саладіним: "2 серпня о 2 годині ночі ми вирушили на Міссес-Тау… Важким переходом через Західну стіну ми вийшли на вершину Міссес-Тау, 4421 м. На згадку про двох швейцарців (Maglin і Hegg), які загадковим чином тут загинули, майже не залишивши слідів на горі у 1931 році, ми встановили швейцарський прапор біля ймовірного місця аварії…" У 1935 року Лоренц Саладін знову відвідав гори Тянь-Шань у СРСР і піднявся разом із братами Абалаковими на вершину Хан-Тенгрі (7010м), але під час спуску помер від гірської хвороби та ознак пневмонії. Архів Лоренца Саладіна зберігається у Швейцарському альпійському музеї.
У липні 1956 року група інструкторів альпіністського табору «Накра»: М.Алфер'єв, В.Денісова, В.Карась, П.Собенко йшли на траверс вершин Безінгійської хребту Дихтау – Міжирги. Для допомоги та координації складного сходження їх супроводжувала допоміжна група, якою керувала харківська альпіністка (інструктор-лікар) Галина Свінтицька.
Всі разом піднялися на Дих-тау Північною стіною (маршрут, який вперше пройшли брати Абалаковими у 1931 році). Погода була чудова. Майже годину провели на вершині, милуючись блискучими казковими краєвидами. Група Алфер'єва пішла на траверс до Міжирги, а допоміжна група спустилися вниз на гребінь Міссес-Тау. Ночували на полиці. Ніч була тепла. Коли вранці почали спускатися льодово-сніжним кулуаром, полетіло каміння. Каменепад пронісся над їхніми головами, всі залишилися живими і без ушкоджень, але мотузка виявилася перебитою. Пішли далі схвильовані небезпечним спуском. Незабаром сіли перепочити на льодовику. І тут В'ячеслав Гребнєв помітив, що з-під каменя видніється червона тканина. З цікавості він потягнув за край і витяг побитий камінням, змучений вітрами прапор Швейцарії. Як він там опинився? Напевно прапор за десятиріччя пройшов складний шлях від вершини, де його залишили альпіністи, до нижньої частини льодовика, разом зі стрімкими лавинами та повільним рухом льодовика…
У липні 2011 року В'ячеслав Гребнєв приніс новий експонат у музей Харківського клубу альпіністів – швейцарський прапор, який він знайшов у горах Кавказу у 1956 році.
Досі залишається загадкою:
Цей прапор залишили на Міссіс-Тау Max Mаglin та Joseph Hegglin у 1931 році?
Чи його встановив на вершині на згадку про загиблих товаришів Лоренц Саладін у 1934 році?
Дослідження продовжується!
Прапор Швейцарії з 93-річною історією, знайдений у горах Кавказу, передав для експозиції до посольства України у Швейцарії з надією розкрити таємниці цієї історії президент Харківського клубу альпіністів, віце-президент Федерації альпінізму та скелелазіння України Геннадій Копейка.
Дякуємо послу України в Швейцарії та Ліхтенштейні Ірині Венедиктовій та консультанту посольства Самвелу Арустаміан за ініціативу організації експозиції прапору!
