Барков Віталій Миколайович

Учасник ВВВ. КМС з альпінізму. Старший інструктор. Працював головним металургом машинобудівного заводу «ФЕД». Учасник усіх шести експедицій на Тянь-Шань з 1929 по 1935 рік, організованих М.Т. Погребецьким. Один із засновників Харківської гірничо-туристської секції. У 1937 р. працював інструктором, а в 1938 – 1939 рр. зав. навчальною частиною Харківського табору ДЗГ «Наука» в ущелині Адир-су. Здійснив сходження на ст. Джайлик із пн.; тр. в. Уллу-тау-чана з сх. 1940 р. ст. інструктор Української школи інструкторів у ущелині Адир-су. 12 червня 1941 р. призваний до армії та відряджений у м. Терскол (Баксанська ущелина) у числі 100 старших інструкторів альпінізму, які навчали майбутніх командирів техніки пересування в горах та альпіністським навичкам для ведення бойових дій проти німецької гірської дивізії « На початку війни збори закрили. З Харкова евакуювався разом із заводом «ФЕД» до Новосибірської обл. Перед колективом було поставлене найважче завдання: у найкоротший термін на голому місці розпочати виробництво військової техніки. Вже у лютому 1942 р. завод почав випускати військову техніку в умовах гострої нестачі електроенергії та їжі, у жорстокі сибірські морози. Під час війни В. Барков працював начальником цеху, згодом головним металургом заводу. Був нагороджений орденами Червоної Зірки, «Знак Пошани» та медаллю «За доблесну працю». У 1946 р. повернувся до Харкова та енергійно включився у роботу альпіністської секції міста. З 1947 р. протягом кількох років працював нач. навчальної частини альптабора «Накра», а потім ст. інструктором. Здійснив сходження маршрутами 4Б к. с. (Ст. Уллу-тау-чана, тр. Светгара і Цалгмила, Долра-тау з пн.). Після 1990 року очолював раду ветеранів альпінізму у Харкові.