Багдасаров Едуард Рубенович

МС з альпінізму (1964), старший інструктор, володар жетону «Рятувальний загін». Закінчив МВТУ ім. Баумана у Москві. Працював інженером-конструктором у Харківському фізико-технічному інституті. Альпінізмом почав займатися у спортклубі МВТУ, тренерами якого були визначні альпіністи країни. Цілорічні тренування дозволили швидко виконати норми першого розряду, і до 1956 року він уже пройшов маршрути 4Б к. с. Усього сходжень скоєно близько 80, з них 12 вищої категорії складності: тр. Домбай-Ульген, 5А (1959); Бу-Ульген, 5А та Домбай-Ульген, Сх., по П. стіні, 5Б (1960); тр. Дих-тау, Гол. та Сх. вершин, 5Б; тр. Коштан-тау?— п. Тихонова, 5Б; Міжирги, Зап. з пров. Селла (у команді: Б. Шапошніков, Ю. Боліжевський, К. Драчук, В. Неборак) (1961); п. Щуровського, Пн.-Зх. стіна, 5А (1962); Шхельда-тау, Сх. по Пн. стіні, 5А (1965). Був сильним скелелазом, неодноразово брав участь у змаганнях на першість міста. У чемпіонатах України в Криму виборов 2-е місце (1961), 3-е місце у зв'язках з В. Козявкіним (1963). Загинув 1969 р. під час сходження на ст. Міссес-тау. Валерій Корабельський так розповідає про це: «В альптабор «Безенги» на запрошення начуча Мартинова І.А. Багдасаров приїхав працювати інструктором і привіз усю команду студентів-політехніків, яких тренував узимку та влітку у Харкові на руїнах стін крематорію. Сам Едік досвідчений майстер спорту, веселий та просто класний. Усі альпіністи, в принципі, такі. Чи то їх гори роблять такими, чи туди потрапляють тільки такі, чи те й інше разом... Гори піднесли те, чого не міг прорахувати навіть досвідчений сходник. Підйом по «четвірці» на Міссес-тау. Ішли кутом між скельною і льодовою стінками. Раптом пролунав гул і вухання високо над ними котився величезний камінь. Навіть не камінь, брила в пів-будинку. Вся група забилася в поглиблення під скелею, дві дівчинки внизу, зверху хлопці. Більше місця не було і Ед залишився на мотузці, сподіваючись «маятником» уникнути брили. Так би й трапилося, якби камінь не набрав швидкість падаючої бомби, і всією міццю не впав об скельні груди прямо над групою. Камінь розсипався на безліч уламків, які підірвали тіло Еда та мотузку, і скинули у прірву. Дісталося і крайнім хлопцям: переломи та рвані рани. Коли все стихло, дівчатка почали спускатися на залишках побитої мотузки, рятуючи себе та поранених хлопців. Спуск зайняв цілий день. рятувальний загін  вийшов з табору миттєво, одягаючись на ходу. Весь табір припинив сходження, всі групи зі «своїх гір» рвонули до місця трагедії. Еда забрали додому, вірніше, все, що від нього залишилося. А на Безенгійському цвинтарі альпіністів висить табличка на згадку про Едуарда Багдасарова і дату трагедії. Дружина Е.Р. Багдасарова — Багдасарова (Караніна) Валентина — (1936 – 1980). Інструктор 3-ї категорії, 2-й розряд з альпінізму. Інженер-конструктор заводу ім. Малишева, працювала викладачем електромеханічного технікуму, конструктором у ХФТІ. Альпінізмом почала займатися в 1956 р. в секції ДСО «Зеніт». Закінчила школу інструкторів та працювала інструктором з альпінізму в а/л «Ельбрус» з альпіністами-початківцями. Брала участь у змаганнях зі скелелазіння: посіла 3-е місце у чемпіонаті України (1961).