Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Свободная Корея.

автор: 
Полтавец Евгений

Последние три зимы я традиционно проводил на скальных бастионах Ерыдага. В этом году назрела необходимость кардинальных перемен. Душа просила льда и микста, поэтому еще в конце лета я предложил своему напарнику Жене Тимко в качестве зимнего объекта кандидатуру Свободной Кореи, которая и была единогласно утверждена.


Дорога: сначала поезд Харьков-Киев, затем перелет Киев-СПб-Бишкек и на автомобиле до ущелья. В итоге, мы добрались за полтора дня. 
Первое впечатление по прилету – все хотят урвать с тебя денег (то ли зима у них голодное время, то ли здесь так заведено.) Таксисты по приезду требуют вдвое больше, чем договаривались - на разъяснительную работу уходит более часа времени. Чтобы оставить на хранение рюкзачок с городской одеждой комендантша альплагеря просит 100 баксов. После долгих уговоров говорит, что можно без квитанции за 50. Но по нашим представлениям и эта цена необоснованно высока. Обойдя здание, заходим в нежилой цокольный этаж. Здесь полная разруха, свидетельствующая о том, что это помещение посещается крайне редко. Отодвигаем небольшую плиту и прячем рюкзак - камера хранения готова.

Начинаем таскать грузы наверх. На это уходит 4 дня - два дня до хижины Рацека и еще два на Коронскую. Так же успеваем по пути полазить на скалах и на леднике.
С Коронской хижины открывается грандиозный пейзаж – Северная стена Свободной Кореи видна во всей красе, она совсем рядом.


Вид из хижины

У нас есть небольшой запас времени и мы, вдохновленные всей этой красотой и хорошей погодой, отправляемся перед основным восхождением на ледовую 5а (м-т Д. Лоу).


На ледовой пятерке

Восхождение помогает окончательно акклиматизироваться и привыкнуть к холоду. Теперь мы готовы лезть на «серьезный маршрут».
Еще дома мы присмотрели маршрут Семилеткина. На месте убеждаемся в правильности своего выбора. Красивая логичная линия, которую действительно хочется пройти. Она идет по серии внутренних углов в наиболее крутой части скального бастиона. Много льда в нижней части и красивый ледовый желоб на крыше.


Нитка маршрута

В первый день пробиваем траншею до бергшрунда и вешаем имеющиеся у нас 3 веревки.


Подход к бергу


R1-2

Замечаем удивительную особенность: не смотря на то, что на леднике и в районе хижины дует сильный ветер, на стене относительно тихо.
Всю ночь перед восхождением ветер угрожающе трясет хижину, и когда в 3.00 мы начинаем собираться, наши российские друзья деликатно намекают из спальников, что сейчас не самая подходящая погода для начала большого восхождения. Нужно определяться. Такие решения в тепле принимать нельзя, поэтому выхожу наружу. На небе звезды, потеплело до -22. Ветер пугающе силен, но есть надежда, что на стене его не будет. В общем, не поддаемся на уговоры и в 4.30 покидаем уютную хижину.

За ночь наши следы замело, приходится по-новому тропить. Но самое главное, что под стеной нет ураганного ветра. Согласно плану, в этот день проходим три веревки и к 18.00 становимся на бивак на полке.
Перед нами 6 веревок скального бастиона, это ключевая часть маршрута. На нем нет полок под палатку, нужна платформа (либо много веревки, чтобы провесить бастион с полки).

На этом восхождении мы использовали BD-шную платформу с однослойной мембранной палаткой вместо тента. На мой взгляд, это очень удобно. Палатка легче, чем тент, в ней меньше конденсата. А главное, если попалась полка – ставишь палатку, если нет, вешаешь платформу.


Платформа на R8

Бастион крутой, с многочисленными нависаниями (не побоюсь оценить среднюю крутизну в 85 градусов). Сложность в некоторых местах доходит до честного А3, правда такие участки не продолжительны. Украшением бастиона является 3-х метровый живописный карниз.


Карниз на R7-8

Проходим скалы за 2,5 дня. Все это время пытаемся понять, в чем больше героизма, работать первым или статично мерзнуть на висячих станциях.
Но вот из-за перегиба летят куски льда. Женя вышел на ледовую речку, ведущую к вершинному гребню. Спускаемся в платформу и ложимся пораньше спать, в надежде сходить на следующий день на вершину.

В 4.30 налегке покидаем платформу, проходим перила и в 6.00 начинаем работать на льду. Погода хуже некуда. Валит снег и дует сильный ветер. Выйдя на крышу, ощущаем всю его силу. По желобу постоянно сходят пылевые лавины. На некрутых участках есть возможность после очередного заряда обтереть руками лицо, на крутых же участках молотки из рук не выпустишь, приходится двигаться до выполаживания на решимости, а уж потом приводить себя в порядок.

Желоб представляет собой 250 метров льда крутизной около 60 градусов. Ключевой участок 20-ти метровая отвесная стенка. Последние 50 метров - микстовый участок.

В 9.30 мы на гребне. Оставляем лишнее железо и начинаем путь к вершине. Видимости нет. Но она здесь и не нужна. Движемся по троечному гребню. Через пару веревок рельеф упрощается, идем одновременно. Чувствуется, что вершина уже где-то рядом.

Наконец вижу тур, принимаю Женю. Мы искренне радуемся вершине. Все утро мы испытывали большие сомнения, удастся ли в такую погоду ее достичь? Я много раз представлял себе, как это будет. Все восхождение хотелось погреться на солнышке, хотелось окинуть взглядом горизонт. Но реальность оказалась немного иной.
Вспоминаю, что нужно снять фото и видео. Достаю из-под куртки фотик, его хватает на несколько снимков и 10 секунд видео.


Жека


И мой автопортрет

В такую погоду на вершине долго делать нечего. Фотографировать особо нечего. Шоколад есть не получается, а чай в баклажке утратил пластичные свойства. Поэтому, спустя 10 минут начинаем спуск.

В 14.00 мы в платформе. Горячий чай быстро приводит в чувства. Хочется поскорее вниз. Но здравый смысл подсказывает, что лучше отложить спуск на следующий день. 

Утром не спеша дюльферяем и к обеду возвращаемся в Коронскую хижину. Как же здесь уютно после платформы. Наши заботливые друзья из Ижевска оставили газ и продукты. Да и у нас этого добра еще на 5 дней стеновой жизни. Теперь основная проблема, как съесть это все за сутки

О маршруте.
От берга до выхода на гребень мы насчитали 17 веревок. 9 веревок скалы, остальное лед. Гребень – 100 метров троечных и 100 метров двоечных скал.

Для прохождения маршрута необходим стандартный комплект стенового и ледового снаряжения. Помогут дырочные скайхуки. Встречаются глубокие отверстия под съемник диаметром 8 мм. Большие камалоты (больше тройки) не нужны. Хорошо идут фифы-якоря.

На маршрут затрачено: пол дня на разведку, тропежку и обработку плюс четыре с половиной дня подъема. Спуск в общей сложности занял еще около 8 часов.

Скальная часть маршрута очень косая, поэтому дюльферять по Семилеткину трудно. Говорят, что можно спускаться напрямик по варианту Михайлова, но мы не увидели там никаких следов и спускались по пути подъема.

P.S. В связи с сильными морозами и отсутствием солнца на стене нужна действительно ТЕПЛАЯ одежда (и серьезная мотивация).


Ю-З стена 5-й башни Короны весь день на солнце. Вот куда нужно лазить зимой 

Благодарим Экипировочный центр «EXTREME» г. Харьков за качественное снаряжение:
«BEAL», «GRIVEL», «KONG», «MILLET», «MOUNTAIN HARDWEAR», «PRIMUS».
Компанию «Альпсервис»
Валентина Сипавина, Александра Лавриненко и Даниила Яснюка за ледовое снаряжение.
Дмитрия Коняева за платформу
Артема и Митю из Ижевска, за надежную радиосвязь. 

Опубликовано: 
12 February, 2013

ОСТАННІ НОВИНИ

08/10/2026
Раптово померла Ірина Єрмакова

6 жовтня у Словаччині раптово померла наш друг та активний член Харківського клубу альпіністів Ірина Єрмакова – українська художниця, дизайнер та дослідник мистецтва, яка народилася у Харкові 11 червня 1968 року. 
Ірина у молодості займалася альпінізмом, мала 1 й розряд й кваліфікацію інструктора 3-ї категорії, ходила у горах Кавказу та Тянь-Шаню. Приймала активну участь у становленні Харківського альпклубу.
Закінчила Харківську Інженерно-педагогічну академію. Пізніше знайшла своє призначення у художній творчості, приймала участь у міжнародних та регіональних художніх виставках, арт-проектах та пленерах.

06/10/2026
30 років тому на Шиша Пангма загинув Віктор Пастух

30 років тому на схилах вершини Шиша Пангма (8027м) зникли відомі українські альпіністи Заслужений майстер спорту Віктор Пастух (Харків) та Майстер спорту Геннадій Василенко (Ялта). Під час негоди вони ввечері спробували спуститися з третього до другого табору, але ні ввечері, ні вранці у другий табір вони не прийшли. Пошуки результату не дали, на шляху спуску виявили винос великої лавини.
Віктор Пастух - лікар-травматолог, кандидат медичних наук. Працював у Харківській міській лікарні швидкої допомоги, потім - асистент кафедри ортопедії, травматології та військово-польової хірургії Харківського медичного інституту.

01/10/2026
Помер видатний альпініст Віктор Козявкін.

Знову сумна новина – нас залишають ветерани харківського альпінізму, ситуація в Україні цьому сприяє. 27 вересня на 97-му році життя помер Козявкін Віктор Васильович (07.01.1930-27.09.2026).
Майстер спорту з альпінізму та скелелазіння, Інструктор альпінізму 1-ї категорії, чемпіон України та СРСР. Учасник перших всеукраїнських змагань зі скелелазіння у 1952 – 1953 роках. В змаганнях зі скелелазіння різного рівня виступав понад 20 років. За 40 років занять альпінізмом здійснив понад 200 сходжень. Був активним членом Харківського клубу.

26/09/2026
Харків'яни - чемпіони України!

19-20 вересня на скельному масиві в с. Буки Уманського району Черкаської області проходив чемпіонату України з техніки альпінізму. З огляду на теперішні часи до змагань долучилося багато альпіністів - 20 спортсменів. Вперше в історії українського альпінізму серед учасників змагань у більшості були жінки - 11. Гендерна ситуація в Україні суттєво погіршується...
Харків - чемпіони!!!

Призерами стали зв’язки:
1. Панков Дмитро - Рєпко Олена (Харків)
2. Медик Святослав - Пирогов Артем (Київ)
3. Риженко Дар'я (Харків) - Чернявська Євгенія (Одеса)
Вітаємо переможців та учасників змагань!

24/09/2026
Сьогодні пішов з життя Юрій Михайлович МАЦЕВИТИЙ

Сьогодні 24 вересня на 93 році пішов з життя видатний вчений і альпініст, почесний громадянин м. Харкова Юрій Михайлович МАЦЕВИТИЙ.
Його титули та почесні звання важко перерахувати: 
Юрій Михайлович  тривалий час очолював Інститут енергетичних машин і систем ім. А. М. Підгорного НАН України (1996-2016рр), вчений в галузі теорії обернених задач теплопровідності, академік НАН України, професор, лауреат Державних премій СРСР і України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат іменних премій видатних вчених НАН України, премій академій наук Білорусі і Молдови, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ст., останній час - радник при дирекції Інституту енергетичних машин і систем.
Юрій Михайлович (у середовищі альпіністів його звали ЮМ) – Майстер спорту з альпінізму (1960), Заслужений тренер України, інструктор–методист 1-й категорії. Чемпіон України. Президент Харківської обласної Федераціі альпінізму і скелелазіння та член Президії Федераціі альпінізму і скелелазіння України (2003 – 2007).