Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Музейный экспонат - Швейцарский флаг, найденный в горах Кавказа!

27 February, 2011

В музее Харьковского альпклуба хранится Швейцарский флаг, который оставили в горах Кавказа погибшие швейцарские альпинисты 80 лет назад!

Расследование этой истории провела Валентина Рябинина:
30 июля 1931 года: В Безенги на Миссес-тау при подъеме по Зап. гребню (маршрут 4А) пропала четверка альпинистов, среди которых были два москвича - Юрий Гольдовский, Саул Левин и два швейцарца - Мако Меглин, Иосиф Хеглин.

С морены от Миссес-коша хорошо видна скалистая Миссес-тау с обращенным к СЗ крутым висячим ледником. За попытку взять ее с этой стороны и заплатили жизнью у самой вершины альпинисты. Были организованы спасательные работы, но найти четверых альпинистов не удалось. В спасательных работах принимали участие и впервые приехавшие на Кавказ молодые красноярцы - братья Абалаковы Виталий (инженер) и Евгений (скульптор), а также Валентина Чередова (замечательная скалолазка – постоянная их спутница по таежным путешествиям). Красноярские столбы они считали своими «скалами – воспитателями». Они впервые приехали на Кавказ и не куда-нибудь, а сразу в Безенги, т.к. решили стать альпинистами и мечтали покорить грозный пятитысячник и красивейшую вершину - Дых-тау (5158м). А тут спасательные работы!
 

Навстречу спускалась большая группа альпинистов, которые возвращались с Миссес-тау, считая, что после обильных снегопадов поиски погибших бесполезны и опасны. У Караул-коша их встретил брат погибшего Саула Левина – Эммануил. Виталий хорошо знал обоих братьев по Москве, знал горячую привязанность Эммануила к Саулу, знал, что он не успокоится, пока есть хоть малейшая надежда отыскать тело. Виталий понял, что организация поисков ляжет на его плечи, т.к. подавленный гибелью брата Эммануил сам нуждался в поддержке не словами, а делом.
 

Наутро Виталий, Эммануил кабардинец Алчигир вышли на осмотр северо-западной стены, куда могли скатиться тела погибших, если они сорвались с предвершинного гребня. Три дня лазали по трудным склонам, до боли в глазах всматриваясь в каждый подозрительный выступ, спускаясь по веревкам в каждую трещину. Единственным необследованным участком был висячий ледник под вершиной. Через день они вышли все вместе на Миссес-тау «в лоб» для осмотра ледника и вершинного гребня. На гребне правее языка ледника нашли бивуак пропавшей группы и часть оставленных швейцарцами вещей. На леднике начали планомерный осмотр трещин. Но безрезультатно.

Пройдя ледник вверх, обнаружили рукавицу и несколько оберток от шоколада на гребне над ледником. Предыдущие поисковые группы установили, что группа на вершине не была. Нужно осмотреть южный кулуар, крутой забитый фирном. Но началась гроза, разбушевалась непогода. Два дня провели в каком-то жолобе, накрывшись палаткой, одежда отсырела, от неудобного положения ныли все кости. Продукты подходили к концу. Эммануил сильно простудился, мучительно кашлял. Утром все было занесено снегом. Вероятно, группу снесло лавиной в трещину ледопада и там засыпало. Поиски пришлось прекратить. Спустились по крутому заснеженному кулуару и к полудню добрались да Миссес-коша.
 

Июль, 1956 год: Группа инструкторов альплагеря «Накра»: М.Я.Алферьев, В.Денисова, В.Карась, П.Собенко шли на траверс вершин Безингийской стены Дых-тау – Мижирги по маршруту 5Б кат.тр.
 

Дорога из лагеря до Безинги далекая, поэтому с восходителями шла группа вспомогателей, которой руководила инструктор Галя Свинтицкая: В.Гребнев, Д.Назаренко, Л.Куклин, А.Сидоров, И.Остапчук (харьковчане) и двое ленинградцев Ю.Русак и С.Смоляков.
 

Сначала ехали в Местию до Жабеша, потом по тропе до перевала Верхний Цаннер (3950 м). С перевала открылся вид на Тетнульд – главное украшение Цаннерского ледника. Голубая вершина в белоснежно-сияющей шапке, с которой бахромой свисали громадные сосульки. Спустились на Безингийский ледник и, огибая лабиринты трещин, пересекли его. Ночевали на Северном гребне почти под вершиной. Утром по фирну и скалам все поднялись на Дых-тау по Северной стене, 4А (маршрут, впервые пройденный братьями В.и Е. Абалаковыми и В.Чередовой в 1931 г.). Погода прекрасная. Почти час провели на вершине, любуясь сверкающим сказочным одеянием соседних вершин. Группа М.Я. Алферьева на Мижирги, а вспомогатели — вниз по размякшему фирну на гребень Миссес-тау. Ночевали на полке. Ночь была теплая, после солнечного дня наверху ничего не замерзло. Поэтому, когда утром начали спускаться по ледово-снежному кулуару (после 2-3-х веревок) сверху полетели камни. Слава Гребнев шел в связке с Димой Назаренко, и во время камнепада они очутились по разные стороны кулуара, вжавшись в скальные «карманчики». Камнепад пронесся над их головами, все остались живы и без повреждений, но вот веревка оказалась перебитой. Пошли дальше взбудораженные и взвинченные опасным спуском. Вскоре сели передохнуть. И тут Слава Гребнев заметил, что из-под камня виднеется какая-то тряпочка. Из любопытства он потянул за край и вытащил побитый камнями, истерзанный ветрами ШВЕЙЦАРСКИЙ ФЛАГ.
 

23 февраля 2011 года: На очередной плановой встрече ветеранов Харьковского альпклуба Дмитрий Назаренко рассказал мне некоторые подробности этой истории. Как он, тогда еще начинающий альпинист, тащил неимоверно тяжелый рюкзак, как сорвался в верхней части кулуара и был задержан Славой Гребневым. Последствия этого восхождения он ощущает до сих пор, так как тогда повредил позвоночник…
 

Если кто-нибудь знает какие-нибудь подробности этой истории 80-ти летней давности, о пропавших тогда альпинистах – расскажите. Будем очень благодарны. 

ОСТАННІ НОВИНИ

13/12/2022
Помер харківський альпініст-ветеран Ігор Нечипоренко

Вчора, 13 грудня, на 89 році життя, пішов від нас наш друг та активний член Харківського клубу альпіністів – Нечипоренко Ігор Олександрович (08.04.1934 – 13.12.2022). У червні цього року він втратив свою вірну супутницю Емілію Іванівну Нечипоренко (Богдан) (1935-2022), яка багато років очолювала Раду ветеранів нашого Клубу. У цей нелегкий час для України іноді здається, що життя і смерть ходять поряд...

Ігор Олександрович був досвідченим альпіністом, хорошим товаришем, душею компанії, завжди нерозлучний з гітарою.

11/12/2022
Міжнароодний день гір

11 грудня - Міжнароодний день гір (International Mountain Day)! 

Свято, проголошено у 2002 році на 57-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Вітаю зі святом усіх небайдужих до гір! 

Після перемоги ми повернемося в цей дивовижний світ!!!

18/11/2022
20 років тому трагічно загинув Юрій Іванович Григоренко-Пригода

В цей день, 20 років тому, загинув через трагічну випадковість під час виконання висотних робіт на промисловому об'єкті знаменитий Харківський альпініст Майстер спорту Григоренко-Пригода Юрій Іванович. Він завжди був оточений молоддю, з якою ділився своєю майстерністю та досвідом, теплом душі та надзвичайною цілеспрямованістю. Друзі-альпіністи пам'ятають його завжди усміхненим. 

Григоренко-Пригода Юрій Іванович 
28.09.1935 – 18.11.2002
Біографічна довідка.

МС з альпінізму, МС з туризму, "Сніговий барс", інструктор-методист 1-ї категорії. Чемпіон СРСР та України.

30/10/2022
Загинув гірський турист, волонтер Дмитро Константинов.

На Харківщині загинув на ворожій міні наш друг, гірський турист, волонтер, чудова людина - Дмитро Константинов.

Вражаюча новина... Нестерпний біль!

Вічна пам'ять! Слава героям!!!

06/09/2022
90-річний Ювілей відзначає Кожемяка Анатолій Іванович!

Сьогодні, 6 вересня, свій 90-річний Ювілей відзначає відомий харківський альпініст Кожемяка Анатолій Іванович! 
Федерація альпінізму та скелелазіння Харківської області від імені всіх спортсменів Харківщини вітає Ювіляра! 
Кандидат у Майстри спорту з альпінізму, інструктор альпінізму, доктор медичних наук, який написав багато наукових статей.  
Ми високо цінуємо внесок Анатолія Івановича у розвиток харківського альпінізму як кваліфікованого альпініста, досвідченого інструктора, рятувальника. Він брав участь у багатьох заходах Харківського клубу альпінізму як лікар і член рятувального загону.