Ветеран ВВВ. МС із альпінізму, заслужений тренер УРСР, старший інструктор.
Народився 29 лютого 1912 року. У 19 років пов'язав свою долю з альпінізмом. 1938 р. у групі австрійського альпініста Франца Зауберера, який жив і працював у ті роки в Харкові, пройшов кілька перевалів і зробив сходження на Ельбрус.
Після 1945 року працював начальником навчальної частини в ущелині Накра та на Тянь-шані , в Туюк-су. Протягом багатьох років проводив активну спортивну та педагогічну діяльність. Був інструктором альпінізму в навчально-спортивних таборах Кавказу, начальником навчальної частини, начальником низки спортивних зборів з альпінізму та гірськолижного спорту, начальником наукових експедицій у горах.
Професійна діяльність географа дозволяла йому займатися альпінізмом майже в усіх районах Кавказу. Павло Самсонович виховав цілу плеяду чудових альпіністів, одним із перших був удостоєний звання майстра спорту СРСР. З перших днів війни пішов на фронт добровольцем. У 1942 р. отримав припис на виїзд до гірськолижної школи військового альпінізму в Бакуріані. Ним особисто була підготовлена серія плакатів та наочних посібників для курсантів школи. Багато випускників цієї школи відзначилися у битвах за Кавказ. У травні 1944 року керував збором офіцерського та сержантського складу в районі дій 4-го Українського фронту. Після закінчення війни Павло Самсонович залишився вірним альпінізму.
Помер 18 серпня 1977 року після спроби встановити йому серцевий стимулятор.
