МС з альпінізму, інструктор 1-ї категорії, володар жетону «Рятувальний загін» (№521).
У 1952 р. закінчив ХІІТ, працював на Сахаліні ст. інженером, з 1955 по 2006 рік очолював відділ Гіпрозаводтрансу. Під час навчання в інституті займався багатьма видами спорту і в 1947 р. був учасником Спартакіади Міністерства шляхів сполучення в Москві. Команда харківських залізничників посіла 4 місце. За досягнуті результати було нагороджено безкоштовною путівкою до альптабора «Локомотив» в ущ. Аділ-су. З того часу альпінізм увійшов у його життя серйозно та надовго.
У 1947 році отримав значок «Альпініст СРСР» за сходження на залікову вершину Гумачі. Здійснив близько 200 сходжень, з них 7 — 5 к. с.: Уллу-тау-чана, тр. з підйомом на Зах. в. по Пн.-Зах. «дошці», 5А (1956); тр. Дих-тау, 5А; тр. Ушби, 5А (1957); Шхельда-тау, 3-я Зах. ст., 5А (1959); п. Щуровського, 5Б (1959); Уллу-тау-чана, Гол., Пн. стіна, 5Б, у двійці (1960).
У 1949 р. закінчив Українську школу інструкторів в а/т «Ельбрус» під кер. М.Т. Погребецького, начуч А. Мацкевич. Працював інструктором з учасниками всіх етапів навчання в альптаборах «Адил-су», «Накра», «Джантуган», «Белала-кая», «Домбай», тренером школи інструкторів альпінізму в а/т «Шхельда» з 1950 до 1990 року. У 1988 р. — начспас в альптаборі «Баксан», в 1990 р. — інструктор-консультант на зборах болгарських альпіністів у Цеї (начуч В. Неборак).
Найскладніші рятувальні роботи: Джантуганське плато (1948); Ушбінський льодопад (1950); в. Джантуган (1951); п. Абая, ущ. Туюк-су (1953); п. Гермогєнова (1954); пров. Кашка-таш (1956).
Активний учасник в альпіністському житті Харківської федерації. 1948 – 1951 рр. — голова альпіністської секції ХІІТу; в 1952-1960 рр.. — член президії альпсекції ЦС ДСО «Локомотив»; 1955 р. — голова альпсекції Харківської облради ДСО «Локомотив».
Помер 20 січня 2018 року.
