Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Как мы поднялись на Эльбрус в зимних Карпатах

12 March, 2015

Безусловно, восхождение на высочайший пик Европы нисколечко несравним с «прогулкой» по самому высокому горному хребту в украинских Карпатах. Тем не менее, если верить счетчику на GPS, из 82 пройденных километров 5,6 из них мы шли вверх. Отсюда и появилось, хоть и шуточное, но греющее эго, сравнение, нашего февральского траверса Черногорского хребта с подъемом на Эльбрус.

День первый.
Взвалив на спину рюкзаки и ухватив палки, мы стартовали из села Богдан, куда спустя шесть дней, накинув петлю через горы, и вернулись. Решили идти, не нагружаясь лишним весом кошек или снегоступов, и «лишними» продуктами. Преодолев 20 (?) километров по прекрасной погоде, к вечеру добрались до не-давно построенного теремка на перемычке. Все в нем красиво и приятно, да вот только согреться не удалось, ночевали при 11 градусах ниже нуля.

День второй.

Курс - на Петрос. Выйдя из «морозильника» мы оценили все прелести солнечной и безветренной погоды. Шлось легко, даже не смотря на то, что тропу нашли не сразу, снега в этом году навалило довольно таки щедро. Красота гор, звенящая тишина и никого вокруг. Петрос в этот день был в хорошем расположении духа и принял нас весьма гостеприимно. Но, как оказалось, не мы одни ходили к нему в гости. На обратном пути, буквально съезжая на пятой точке, мы едва не сбили с ног группу одесситов. А долетев до перемычки, решили заночевать в другом теремке. В нем мы нашли мечту, а точнее «Мрію» - буржуйку. Раскочегарили, размякли в долгожданном тепле и даже грешным делом заговорили о том, чтобы никуда отсюда и не уходить. Теперь ночевали при 11 выше нуля.

День третий.
Желание отправиться в путь оказался сильнее, чем соблазн увязнуть в тепле. Мы шустренько упаковали чемоданы и потопали на Говерлу. В этот день солнышко нас уже не баловало, мороз стал крепче, и чем выше поднимались, тем глубже проваливались в снег. А уже почти на вершине настиг ветрюган, который «заботливо» сопровождал нас аж до обсерватории. Теперь мы уже попрятали не только носы и глаза, а и фотоаппараты. Щелкать было трудно, да и все равно ничего не видно сквозь белую пелену. Все ориентиры скрылись, путь удавалось найти только благодаря несменным помощникам – GPSу, карте и компасу. Как сказал, наш штурман Саша Заколодний: «Столько снега здесь я еще не видел. Тут вообще красивые пейзажи, но из-за метели мне еще ни разу не посчастливилось их запечатлеть». Одна из таких природных достопримечательностей - озеро Нэсамовите. Где-то над ним мы и бросили якорь. Ветер с морозом и непрекращающимся снегом устроили такой шабаш, что выход из палатки, казался выходом в открытый космос. Термометр разбился.

День четвертый.
Наутро погода еще больше разбушевалась, но мы пошли по хребту дальше. Ветрище в 15-20 м/с буквально сдувал, валил с ног, замораживал, метал в глаза ледяную крупу. Меня, мелкую с нетяжелым рюкзаком, даже приходилось волочить за шкирку, потому как преодолевать стихию было не под силу. Бороться было так тяжело и утомительно, что порой хотелось застыть на месте. Но во время привалов одолевало противоположное желание – двигаться дальше, поскольку, когда стоишь моментально замерзаешь. Погода укутала нас в ледяные скафандры, и мы сами были, как белый слон, как еще называют обсерваторию на вершине горы Поп Иван, к которой мы брели. И добрели. Тут тоже морозилка. Зато нас здесь радушно встретили две группы, ребята проводили нас в «номер» на втором этаже с видом на восток и напоили горячим чаем. Наконец-то можно было хоть немного расслабиться и отдохнуть от постоянного напряжения и гула.

День пятый.
Вот где была настоящая награда за двухдневные муки. Те, кто не поддался искушению проваляться лишний час в спальнике, замерли от восхищения, наблюдая предрассветную игру оттенков на горизонте. А когда показался солнечный диск на ясном небе, мы, как бабочки выползали из обледеневших стен сушиться под теплыми лучами. Завтракая прямо у входа в обсерваторию, мы разглядели и пройденный Черногорский, и будущую цель – Мармарошский хребет. Теперь погодка стала еще ласковее, чем в первые дни. Легким шагом мы начали спуск, по пути жадно рассматривали открывающиеся горные изгибы. А проходя мимо небольшого обрыва поддались соблазну покувыркаться с него, тренируя поведение во время схода лавины. Тут и обратили внимание на GPS, оказалось, высоты набрали 5640… эх, почти высота западной вершины Эльбруса. Домой мы не спешили, поэтому решили еще ночку провести в горах. И тут, откуда ни возьмись, меж заснеженных деревьев пред нами встала избушка, как из сказки. Ребята прочистили дымарь, покормили печь и она запыхтела на полную. Оккупировав вторые полки, ребята то и дело повторяли: «Ташкент…».

День шестой.
Теперь в село мы уже шли прямой тропой, вдоль звенящей речушки. Приближение к цивилизации буквально ударило в нос… выхлопными газами грузовиков, наполненных лесом. Подходя уже к нашему бусику, снова глянули на GPS – суммарное вертикальное возвышение 5650 метров.
Ну и ну, смеемся, прям-таки на Эльбрус поднялись!

Данные похода:
Пройденное расстояние: 82,5 км.
Время движения 23.19 часа
Средняя скорость 3.3 км/ч
Общий подъем 5650 м
 

 Материалы и фото предоставлены Александром Заколодним.

ОСТАННІ НОВИНИ

05/11/2023
Інтерв'ю Геннадія Копейки для Montagna.tv

Геннадій Копейка надав Інтерв'ю для найпопулярнішого серед італійських альпіністів інтернет-ресурсу Montagna.tv - про війну в Україні, про українських альпіністів до війни та загибелі на фронті, про Федерацію, про альпінізм...

Віч-на-віч з Геннадієм Копейка, легендою українського альпінізму

Великі сходження в Гімалаї, експедиції в радянський час. І, перш за все, те, що сьогодні роблять альпіністи охопленої війною України.

Дебора Біоназ, 25 жовтня 2023р.

29/10/2023
Нас покинула легенда харківського альпінізму Галина Свентицька.

25 жовтня 2023 року на 92-му році життя пішла від нас легендарна харківська альпіністка Галина Костянтинівна Свентицька.

Галина Свентицька володар унікальних звань «Почесний майстер спорту» та «Почесний рятівник». Лікар за фахом та єдина жінка – володар жетону «Рятувальний загін». Вона пройшла серйозні маршрути 5-6 категорії трудності!

Видатна спортсменка, досвідчений інструктор, незмінний лікар альпзаходів, яка надала кваліфіковану допомогу і врятувала життя багатьох альпіністів. Довгий час очолювала Раду ветеранів Харківського клубу альпіністів.

16/10/2023
Харків'яни - призери чемпіонату України.

 

12-15 жовтня 2023р. на скельному масиві біля смт.Буки Черкаської області проходив Чемпіонат України з альпінізму (дисципліна - техніка альпінізму).

Вітаємо харківських альпіністів Альберта Лобанова та Микиту Мироненко, які стали срібними призерами чемпіонату.

17/08/2023
Харківська команда прийняла участь на Чемпіонаті України зі скайранінгу!

11-13 серпня 2023 року відбувся перший Чемпіонат України зі скайранінгу!
Збірна команда Харківської області прийняла участь в цих змаганнях. Анатолій Новак зайняв 4 місце на дистанції «SKY»! Вітаємо!!!
Перший чемпіонат України включав 2 види трас:
"Вертикальний кілометр" — забіг з набором висоти 1000 м з середньою крутизною не менше 20% (тобто довжиною не більше 5 км)
"Sky" — забіг горами зі значним набором висоти та складними ділянками; круті схили, розсипи каміння, скельні гребені (не вище 2 категорії складності). На деяких ділянках був дюльфер, та перила.

06/07/2023
Геннадія Копейку обрано членом комісії UIAA

Надзвичайна новина - Геннадій Васильович Копейка став членом комісії горосходжень Міжнародного союзу альпіністських асоціацій (UIAA)!

5 травня Керівний комітет UIAA затвердив кандидатури нових членів Комісії горосходжень UIAA (the UIAA Mountaineering Commission - MOUNTCOM):
Greg Moseley, South Africa /MCSA - Голова комісії
Young Hoon OH, South Korea /KAF – Віце президент комісії
Дійсні члени комісії:
Генадій Копейка (Gennadii Kopeika), Україна
Казбек Валієв (Kazbek Valiyev), Казахстан
Аміт Бішт (Amit Bisht), Індія
Шива Сапкоа (Shiva Sapkoa), Непал
Дебабрата Мукерджі (Debabrata Mukherjee), Індія