Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Как мы поднялись на Эльбрус в зимних Карпатах

12 March, 2015

Безусловно, восхождение на высочайший пик Европы нисколечко несравним с «прогулкой» по самому высокому горному хребту в украинских Карпатах. Тем не менее, если верить счетчику на GPS, из 82 пройденных километров 5,6 из них мы шли вверх. Отсюда и появилось, хоть и шуточное, но греющее эго, сравнение, нашего февральского траверса Черногорского хребта с подъемом на Эльбрус.

День первый.
Взвалив на спину рюкзаки и ухватив палки, мы стартовали из села Богдан, куда спустя шесть дней, накинув петлю через горы, и вернулись. Решили идти, не нагружаясь лишним весом кошек или снегоступов, и «лишними» продуктами. Преодолев 20 (?) километров по прекрасной погоде, к вечеру добрались до не-давно построенного теремка на перемычке. Все в нем красиво и приятно, да вот только согреться не удалось, ночевали при 11 градусах ниже нуля.

День второй.

Курс - на Петрос. Выйдя из «морозильника» мы оценили все прелести солнечной и безветренной погоды. Шлось легко, даже не смотря на то, что тропу нашли не сразу, снега в этом году навалило довольно таки щедро. Красота гор, звенящая тишина и никого вокруг. Петрос в этот день был в хорошем расположении духа и принял нас весьма гостеприимно. Но, как оказалось, не мы одни ходили к нему в гости. На обратном пути, буквально съезжая на пятой точке, мы едва не сбили с ног группу одесситов. А долетев до перемычки, решили заночевать в другом теремке. В нем мы нашли мечту, а точнее «Мрію» - буржуйку. Раскочегарили, размякли в долгожданном тепле и даже грешным делом заговорили о том, чтобы никуда отсюда и не уходить. Теперь ночевали при 11 выше нуля.

День третий.
Желание отправиться в путь оказался сильнее, чем соблазн увязнуть в тепле. Мы шустренько упаковали чемоданы и потопали на Говерлу. В этот день солнышко нас уже не баловало, мороз стал крепче, и чем выше поднимались, тем глубже проваливались в снег. А уже почти на вершине настиг ветрюган, который «заботливо» сопровождал нас аж до обсерватории. Теперь мы уже попрятали не только носы и глаза, а и фотоаппараты. Щелкать было трудно, да и все равно ничего не видно сквозь белую пелену. Все ориентиры скрылись, путь удавалось найти только благодаря несменным помощникам – GPSу, карте и компасу. Как сказал, наш штурман Саша Заколодний: «Столько снега здесь я еще не видел. Тут вообще красивые пейзажи, но из-за метели мне еще ни разу не посчастливилось их запечатлеть». Одна из таких природных достопримечательностей - озеро Нэсамовите. Где-то над ним мы и бросили якорь. Ветер с морозом и непрекращающимся снегом устроили такой шабаш, что выход из палатки, казался выходом в открытый космос. Термометр разбился.

День четвертый.
Наутро погода еще больше разбушевалась, но мы пошли по хребту дальше. Ветрище в 15-20 м/с буквально сдувал, валил с ног, замораживал, метал в глаза ледяную крупу. Меня, мелкую с нетяжелым рюкзаком, даже приходилось волочить за шкирку, потому как преодолевать стихию было не под силу. Бороться было так тяжело и утомительно, что порой хотелось застыть на месте. Но во время привалов одолевало противоположное желание – двигаться дальше, поскольку, когда стоишь моментально замерзаешь. Погода укутала нас в ледяные скафандры, и мы сами были, как белый слон, как еще называют обсерваторию на вершине горы Поп Иван, к которой мы брели. И добрели. Тут тоже морозилка. Зато нас здесь радушно встретили две группы, ребята проводили нас в «номер» на втором этаже с видом на восток и напоили горячим чаем. Наконец-то можно было хоть немного расслабиться и отдохнуть от постоянного напряжения и гула.

День пятый.
Вот где была настоящая награда за двухдневные муки. Те, кто не поддался искушению проваляться лишний час в спальнике, замерли от восхищения, наблюдая предрассветную игру оттенков на горизонте. А когда показался солнечный диск на ясном небе, мы, как бабочки выползали из обледеневших стен сушиться под теплыми лучами. Завтракая прямо у входа в обсерваторию, мы разглядели и пройденный Черногорский, и будущую цель – Мармарошский хребет. Теперь погодка стала еще ласковее, чем в первые дни. Легким шагом мы начали спуск, по пути жадно рассматривали открывающиеся горные изгибы. А проходя мимо небольшого обрыва поддались соблазну покувыркаться с него, тренируя поведение во время схода лавины. Тут и обратили внимание на GPS, оказалось, высоты набрали 5640… эх, почти высота западной вершины Эльбруса. Домой мы не спешили, поэтому решили еще ночку провести в горах. И тут, откуда ни возьмись, меж заснеженных деревьев пред нами встала избушка, как из сказки. Ребята прочистили дымарь, покормили печь и она запыхтела на полную. Оккупировав вторые полки, ребята то и дело повторяли: «Ташкент…».

День шестой.
Теперь в село мы уже шли прямой тропой, вдоль звенящей речушки. Приближение к цивилизации буквально ударило в нос… выхлопными газами грузовиков, наполненных лесом. Подходя уже к нашему бусику, снова глянули на GPS – суммарное вертикальное возвышение 5650 метров.
Ну и ну, смеемся, прям-таки на Эльбрус поднялись!

Данные похода:
Пройденное расстояние: 82,5 км.
Время движения 23.19 часа
Средняя скорость 3.3 км/ч
Общий подъем 5650 м
 

 Материалы и фото предоставлены Александром Заколодним.

ОСТАННІ НОВИНИ

24/02/2024
90-річний Ювілей Юрія Михайловича Мацевитого!!!

90 років виповнюється 24 лютого 2024 року Мацевитому Юрію Михайловичу – Майстру спорту з альпінізму, Заслуженому тренеру України, інструктору-методисту 1-ї категорії, Чемпіону України.
Вітаємо Юрія Михайловича! Бажаємо здоров'я та очікуємо дуже цінних для нашого клубу спогадів у майбутній книзі про харківських альпіністів.!
На початку 1960-х років Юрій Михайлович очолював секцію альпінізму ХПІ, з 1958 по 1973 рік – обласну секцію ДЗГ «Буревісник», з 2003 по 2007 рік – Президент Харківської обласної Федерації альпінізму та скелелазіння.

16/01/2024
Запрошуємо сплатити членські внески на 2024 рік!

Відкривається сплата поточних членських внесків на 2024 у ГО «ФAiC України» та Відокремлений підрозділ у «ФAiC України» у Харківській області (умовно - ФАСХО).

Згідно Положення про членські внески, оплату треба зробити до кінця лютого. Якщо це не буде зроблено, після 10 березня можуть бути обмеження до участі у всеукраїнських змаганнях.

Внесок у ГО «ФAiC України» складає 250 грн дорослі, 100 грн - діти, для нових людей - разовий вступний внесок у ГО «ФAiC України» (200 грн); внесок в ФАСХО (ХОКА) – базова ставка – 200 грн.

01/01/2024
Вітаємо з Новим 2024 роком!

Альпіністів та скелелазів, мандрівників та тих, хто мріє подорожувати, вітаємо з Новим роком!
Нехай Новий рік принесе нам Перемогу та повернення до мирного життя! Нехай у нас знову буде багато цікавих подій, змагань, заходів, мандрівок! Нових яскравих вражень!
За два роки війни ми втратили багато наших друзів, котрі загинули на фронті, захищаючи Батьківщину! Багато друзів залишили нас внаслідок бомбардувань та обстрілів, від хвороб та стресу. Ми їх пам'ятатимемо завжди!

Зараз, як і рагіше, ми працюємо для спортсменів: скелелазів, альпіністів класичних, скі-альпіністів, скайрайнерів і льодолазів. Ми відряджаємо на змагання, оформлюємо спортивні розряди, за необхідністю надаємо інші послуги. Хто бажає брати участь в змаганнях, повинен оплатити членські внески за 2024 рік в ФАіС України та ФАіС Харківської області. Хто зараз не змагається, може це зробити за бажанням. Більше про внески тут- alpclub.com.ua/card

30/11/2023
Помер ветеран альпінізму Володимир Рибченко.

Повідомляємо про чергову втрату в лавах нашої спільноти альпіністів. 5 жовтня 2023 року  пішов із життя наш товариш, людина надзвичайної скромності, доброти та турботи – Рибченко Володимир Дмитрович (1954-2023). Майстер спорту, призер чемпіонатів СРСР з альпінізму.
Ми з ним пройшли багато вершин, але особливо запам'яталося першопроходження на пік Одеса (4810м) на Памірі – стіна з перепадом 1300м, середньою крутістю 83 градуси, де 4 ночі ми ночували в гамаках. Також у нього призовий маршрут на Хан-Тенгрі. Він приймав участь в рятувальних роботах під час землетрусу в Спітаку.

10/11/2023
Любов Сухарєва - 75!

З 75-річчям вітаємо нашу Вельмишановну Сухарєву Любов Миколаєвну! 

Бажаємо здоров'я, достатку, миру і добра!!!

Віремо, що доживемо до Перемоги, зберемося всі Харківському клубі альпіністів, як і раніше, будемо спілкуватися, згадувати буремні часи та обговорювати плани на майбутнє!