Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Как мы поднялись на Эльбрус в зимних Карпатах

12 March, 2015

Безусловно, восхождение на высочайший пик Европы нисколечко несравним с «прогулкой» по самому высокому горному хребту в украинских Карпатах. Тем не менее, если верить счетчику на GPS, из 82 пройденных километров 5,6 из них мы шли вверх. Отсюда и появилось, хоть и шуточное, но греющее эго, сравнение, нашего февральского траверса Черногорского хребта с подъемом на Эльбрус.

День первый.
Взвалив на спину рюкзаки и ухватив палки, мы стартовали из села Богдан, куда спустя шесть дней, накинув петлю через горы, и вернулись. Решили идти, не нагружаясь лишним весом кошек или снегоступов, и «лишними» продуктами. Преодолев 20 (?) километров по прекрасной погоде, к вечеру добрались до не-давно построенного теремка на перемычке. Все в нем красиво и приятно, да вот только согреться не удалось, ночевали при 11 градусах ниже нуля.

День второй.

Курс - на Петрос. Выйдя из «морозильника» мы оценили все прелести солнечной и безветренной погоды. Шлось легко, даже не смотря на то, что тропу нашли не сразу, снега в этом году навалило довольно таки щедро. Красота гор, звенящая тишина и никого вокруг. Петрос в этот день был в хорошем расположении духа и принял нас весьма гостеприимно. Но, как оказалось, не мы одни ходили к нему в гости. На обратном пути, буквально съезжая на пятой точке, мы едва не сбили с ног группу одесситов. А долетев до перемычки, решили заночевать в другом теремке. В нем мы нашли мечту, а точнее «Мрію» - буржуйку. Раскочегарили, размякли в долгожданном тепле и даже грешным делом заговорили о том, чтобы никуда отсюда и не уходить. Теперь ночевали при 11 выше нуля.

День третий.
Желание отправиться в путь оказался сильнее, чем соблазн увязнуть в тепле. Мы шустренько упаковали чемоданы и потопали на Говерлу. В этот день солнышко нас уже не баловало, мороз стал крепче, и чем выше поднимались, тем глубже проваливались в снег. А уже почти на вершине настиг ветрюган, который «заботливо» сопровождал нас аж до обсерватории. Теперь мы уже попрятали не только носы и глаза, а и фотоаппараты. Щелкать было трудно, да и все равно ничего не видно сквозь белую пелену. Все ориентиры скрылись, путь удавалось найти только благодаря несменным помощникам – GPSу, карте и компасу. Как сказал, наш штурман Саша Заколодний: «Столько снега здесь я еще не видел. Тут вообще красивые пейзажи, но из-за метели мне еще ни разу не посчастливилось их запечатлеть». Одна из таких природных достопримечательностей - озеро Нэсамовите. Где-то над ним мы и бросили якорь. Ветер с морозом и непрекращающимся снегом устроили такой шабаш, что выход из палатки, казался выходом в открытый космос. Термометр разбился.

День четвертый.
Наутро погода еще больше разбушевалась, но мы пошли по хребту дальше. Ветрище в 15-20 м/с буквально сдувал, валил с ног, замораживал, метал в глаза ледяную крупу. Меня, мелкую с нетяжелым рюкзаком, даже приходилось волочить за шкирку, потому как преодолевать стихию было не под силу. Бороться было так тяжело и утомительно, что порой хотелось застыть на месте. Но во время привалов одолевало противоположное желание – двигаться дальше, поскольку, когда стоишь моментально замерзаешь. Погода укутала нас в ледяные скафандры, и мы сами были, как белый слон, как еще называют обсерваторию на вершине горы Поп Иван, к которой мы брели. И добрели. Тут тоже морозилка. Зато нас здесь радушно встретили две группы, ребята проводили нас в «номер» на втором этаже с видом на восток и напоили горячим чаем. Наконец-то можно было хоть немного расслабиться и отдохнуть от постоянного напряжения и гула.

День пятый.
Вот где была настоящая награда за двухдневные муки. Те, кто не поддался искушению проваляться лишний час в спальнике, замерли от восхищения, наблюдая предрассветную игру оттенков на горизонте. А когда показался солнечный диск на ясном небе, мы, как бабочки выползали из обледеневших стен сушиться под теплыми лучами. Завтракая прямо у входа в обсерваторию, мы разглядели и пройденный Черногорский, и будущую цель – Мармарошский хребет. Теперь погодка стала еще ласковее, чем в первые дни. Легким шагом мы начали спуск, по пути жадно рассматривали открывающиеся горные изгибы. А проходя мимо небольшого обрыва поддались соблазну покувыркаться с него, тренируя поведение во время схода лавины. Тут и обратили внимание на GPS, оказалось, высоты набрали 5640… эх, почти высота западной вершины Эльбруса. Домой мы не спешили, поэтому решили еще ночку провести в горах. И тут, откуда ни возьмись, меж заснеженных деревьев пред нами встала избушка, как из сказки. Ребята прочистили дымарь, покормили печь и она запыхтела на полную. Оккупировав вторые полки, ребята то и дело повторяли: «Ташкент…».

День шестой.
Теперь в село мы уже шли прямой тропой, вдоль звенящей речушки. Приближение к цивилизации буквально ударило в нос… выхлопными газами грузовиков, наполненных лесом. Подходя уже к нашему бусику, снова глянули на GPS – суммарное вертикальное возвышение 5650 метров.
Ну и ну, смеемся, прям-таки на Эльбрус поднялись!

Данные похода:
Пройденное расстояние: 82,5 км.
Время движения 23.19 часа
Средняя скорость 3.3 км/ч
Общий подъем 5650 м
 

 Материалы и фото предоставлены Александром Заколодним.

ОСТАННІ НОВИНИ

26/05/2023
5-й Еверест Валентина Сипавіна!

Харків’янин Валенитин Сипавін здійснив своє п’яте сходження на Еверест. Цього разу у нього була особлива місія - на веришні Евересту він підняв прапор України з особистим підписом Президента

19 травня по стандартному маршруту з південної, непальскої сторони гори на вершину Евереста піднялись українці Валентин Сипавін і Ярослав Самсоненко.
Більш того, на слідуючий день Валентин також піднявся вдруге на восьмитисячник Лхоцзе!

Так про своє сходження розповідає Валентин:

13/03/2023
Володимиру Каширину – 60!

Вітаємо з 60 – ти річним ЮВІЛЕЄМ  активного члена Харківського клубу альпіністів Каширіна Володимира Юрійовича – першорозрядного альпініста, кандидата в Майстри спорту зі скелелазіння, багаторазового переможця та призера всеукраїнських змагань зі скелелазіння та з техніки альпінізму серед ветеранів, організатора подорожей по усьому світу.

Бажаємо міцного здоров’я, сімейного щастя, успіхів в різноманітній діяльності, спортивного довголіття! До нових зустрічей в нашому Клубі!

05/03/2023
В Карпатах відбувся Чемпіонат України зі скі-альпінізму

03-05 березня 2023 року в Карпатському гірськолижному курорті Драгобрат відбулися змагання другого в цьому сезоні Чемпіонату України зі скі-альпінізму (Олімпійський вид спорту!), в якому прийняли участь спортсмени з 5 регіонів України: м.Київ,  Житомирська, Закарпатська,  Івано-Франківська та Харківська області.
Спортсмени змагалися в видах Естафета, Командна гонка та Вертикальний забіг. Загалом приймало участь 7 команд, в індивідуальній гонці – 17 спортсменів. Вперше в українських змаганнях зі скі-альпінізму приймав участь  харківський спортсмен - Данило Бабін.

24/02/2023
ЯНГОЛИ СПОРТУ...

Сьогодні, в день річниці російської агресії, в харківському метрополітені відкрита фотовиставка «Янголи спорту». Виставку відкрив мер Харкова Ігор Терехов.

На виставці представлені фотографії спортсменів, життя яких обірвалося через повномасштабну війну. Серед них - чемпіони світу і Європи, багаторазові переможці національних першостей з олімпійських і неолімпійських видів спорту, ветерани спорту і діти, які тільки починали свій спортивний шлях і чиє життя жорстоко обірвалося.

05/02/2023
Відбувся перший Чемпіонат України зі скі-альпінізму

Україна - велика держава і як ніколи єдина! Незважаючі на страшні втрати на сході, на заході ми працюємо на перемогу і на продовження життя!
28-29 січня 2023 року Федерація альпінізму і скелелазіння України провела на базі гірськолижного комплексу «Буковель» перший офіційний Чемпіонат України зі скі-альпінізму (безпосередня організація змагань - ГО "Твоя пригода", керівник Олександр Олівсон, голова Комісії зі скі-альпінізму ФАіС України).