Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Старый «Новый год»

автор: 
Полтавец Евгений

В крутом снежном склоне под прикрытием скал удалось выкопать небольшую полку. И вот мы сидим на рюкзаках, укутавшись палаткой. Мы – это четверо счастливчиков: я и Женя Тимко, а так же Александр Лавриненко и Сергей Максименко. Есть и те, кому повезло гораздо меньше. Это Максим Перевалов и Тарас Цушко. Они не поместились в пространство нашего жилища и вынуждены ночевать под открытым небом. Нужно сказать, что парни мужественно приняли известие о нехватке жилплощади и стойко переносили тяготы. Лишь пылевые лавины нарушали их молчание и тогда мы слышали крепкий мат. 

Мы кипятили воду, грызли колбасу и сало. Около 23.00 кто-то из нас подметил, что сегодня 13-е января и совсем скоро старый новый год. Конечно, это обстоятельство ничего не меняло. На появление шампанского, икры и бенгальских огней рассчитывать не приходилось. Но на душе, все же стало веселее. В 0 часов мы поздравили друг друга, пожелали благополучного спуска и выпили кипятка.

Утро этого дня начиналось стандартно и не предвещало больших неприятностей. Комфортно переночевав на полке под столбом, мы поели и собрали баулы. Оставалось лишь собрать палатку для того, чтобы начать движение по столбу. Погода была плохая, но сидеть в бездействии нам не хотелось. По стене шли нисходящие потоки ветра с зарядами снега. Сегодня моя очередь лезть, и я утешал себя мыслью, что буду постоянно в движении. Так же добавляли оптимизма провешенные в предыдущий день веревки.  Они давали возможность разогреться жумарингом на старте. 

Но! Что-то не пускало. Я предложил посидеть в палатке еще час-другой в надежде на улучшение метеообстановки.

 

А дальше было так: в 10 утра появилась необходимость держать палатку. В 12 часов мы держали изо всех сил. На гребне не было ни снега, ни камней для ветрозащитной стенки. Мы затащили внутрь баулы и укрепили палатку изнутри. Около 14.00 начало появляться желание завалить палатку. Примерно в 14.30 я услышал решительные слова своего напарника – «выдергивай стойки». Оборачиваюсь и вижу – по центру потолка расходится шов. Наша любимая однослойка BD TEMPEST, наша постоянная спутница на протяжении последних 3 лет терпит крушение. Через минуту лежим в мешке, зажав разрыв руками. В реве ветра угадываются крики одесситов, они стоят на 30 метров ниже. Высовываю голову наружу и вижу следующую картину: на полке стоит половина палатки, вторая половина развивается бахромой лоскутков по ветру. Кричу ребятам, что можем спрятать 1-2 человек у себя. Но одесситы готовятся централизованно отступать. В этот момент мы с Женей еще не уверены, что нужно прекращать восхождение. Рассуждаем о том, что можно переждать ветер, а утром восстановить палатки. Но очередной порыв ветра нежно двигает меня вместе с баулом по полке. Ощутив силу стихии и динамику ухудшения, признаем, что одесситы правы. 

Мы готовим дюльфер, Женя приспустился к ребятам скоординировать действия. Оказывается, у них сдуло одну пару ботинок. Но обморожений нет, ребята почти готовы начинать спуск. С грустью смотрю на наши, уходящие вверх, веревки и несколько килограммов железа, закрепленного на верхней станции. С мыслью о том, что наверное так нужно, начинаю спуск. 

Все происходит медленно. После нескольких дюльферов нас настигает ночь. К счастью здесь ветер не имеет такой силы, как на гребне. Работаем лопатой, получается сносная яма для сидячей ночевки…

Потом еще день спуска и топтания по свежему снегу вниз и вот мы в хижине пограничников. Отсюда 2-3 часа ходу до поселка Мазери, в котором нас ждет теплый дом, мандарины и хачапури.

Такая вот околоновогодняя история приключилась с нами на Ушбе. Пока утешаю себя мыслями вроде «так иногда бывает, и ничего с этим не поделаешь»…

Кратко о районе. Несмотря на форс-мажор, Сванетия нам всем очень понравилась. Красивые и суровые горы с маршрутами любой сложности. Скальные, комбинированные и ледово-снежные – на любой вкус. Картину дополняют доброжелательные и гостеприимные местные жители. Люди в форме, независимо от того милиция это или пограничники, действительно настроены помочь приезжим.   Если говорить о недостатках района, то к ним можно отнести продолжительные подходы.

 

Спасибо всем тем, кто поддержал нас в этой экспедиции:

Экипировочный центр «EXTREME»

 BEAL    GRIVEL    KONG    MILLET    MOUNTAIN HARDWEAR    PRIMUS

Компания RED POINT


Фармацевтическая компания «Аптека 95»

Компания «АЛЬПСЕРВИС»


Федерация Альпинизма и Скалолазания Харьковской Области

Опубликовано: 
20 January, 2014

ОСТАННІ НОВИНИ

30/10/2022
Загинув гірський турист, волонтер Дмитро Константинов.

На Харківщині загинув на ворожій міні наш друг, гірський турист, волонтер, чудова людина - Дмитро Константинов.

Вражаюча новина... Нестерпний біль!

Вічна пам'ять! Слава героям!!!

06/09/2022
90-річний Ювілей відзначає Кожемяка Анатолій Іванович!

Сьогодні, 6 вересня, свій 90-річний Ювілей відзначає відомий харківський альпініст Кожемяка Анатолій Іванович! 
Федерація альпінізму та скелелазіння Харківської області від імені всіх спортсменів Харківщини вітає Ювіляра! 
Кандидат у Майстри спорту з альпінізму, інструктор альпінізму, доктор медичних наук, який написав багато наукових статей.  
Ми високо цінуємо внесок Анатолія Івановича у розвиток харківського альпінізму як кваліфікованого альпініста, досвідченого інструктора, рятувальника. Він брав участь у багатьох заходах Харківського клубу альпінізму як лікар і член рятувального загону.

14/08/2022
50 років тому - масове висотне сходження харків’ян

Це було 50 років тому - одне з масових харківських сходжень на Памирський семитисячник - пік Леніна, 7134м (колишній пік Кауфмана; з 2006 року в Таджикистані називається пік Абу алі ібн Сини).

14 серпня 1972 року група альпіністів Харківського Добровільного спортивного товариства «Буревісник» (об'єднання вищих навчальних закладів) здійснила сходження на пік Леніна (7134 м) через скелю Ліпкіна.

31/07/2022
Леоніду Волкову – 75 !

Сьогодні 75-річний Ювілей видатного харківського альпініста Волкова Леоніда Борисовича!

Майстер спорту з альпінізму, інструктор-методист 1-ї категорії, володар унікального почесного знаку «Першосходжувач», чемпіон України, автор статей про історію альпінізму, досвідчений лікар, який спас багатьох альпіністів.

Вітаємо Леоніда Борисовича з Ювілеєм, бажаємо здоров'я та мирного неба!

26/07/2022
35 років тому на Памірі загинули Харківські альпіністи

26 липня 1987 року збірна команда міста Харкова здійснювала тренувальне сходження перед Чемпіонатом СРСР на пік Клари Цеткін (6641м) по маршруту 6 категорії складності. Ця вершина розташована поряд з вищою точкою Паміру – піком Комунізму, зараз – пік Самоні (7495м). На перед вершинному гребені лавина зірвала зі скель чотирьох альпіністів - Олексія Москальцова, Бориса Поляковського, Василя Халіка та Сергія Бондаренка. Живим залишився лише Олександр Коваль, який знаходився вище, на сніговому схилі.