Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Старый «Новый год»

автор: 
Полтавец Евгений

В крутом снежном склоне под прикрытием скал удалось выкопать небольшую полку. И вот мы сидим на рюкзаках, укутавшись палаткой. Мы – это четверо счастливчиков: я и Женя Тимко, а так же Александр Лавриненко и Сергей Максименко. Есть и те, кому повезло гораздо меньше. Это Максим Перевалов и Тарас Цушко. Они не поместились в пространство нашего жилища и вынуждены ночевать под открытым небом. Нужно сказать, что парни мужественно приняли известие о нехватке жилплощади и стойко переносили тяготы. Лишь пылевые лавины нарушали их молчание и тогда мы слышали крепкий мат. 

Мы кипятили воду, грызли колбасу и сало. Около 23.00 кто-то из нас подметил, что сегодня 13-е января и совсем скоро старый новый год. Конечно, это обстоятельство ничего не меняло. На появление шампанского, икры и бенгальских огней рассчитывать не приходилось. Но на душе, все же стало веселее. В 0 часов мы поздравили друг друга, пожелали благополучного спуска и выпили кипятка.

Утро этого дня начиналось стандартно и не предвещало больших неприятностей. Комфортно переночевав на полке под столбом, мы поели и собрали баулы. Оставалось лишь собрать палатку для того, чтобы начать движение по столбу. Погода была плохая, но сидеть в бездействии нам не хотелось. По стене шли нисходящие потоки ветра с зарядами снега. Сегодня моя очередь лезть, и я утешал себя мыслью, что буду постоянно в движении. Так же добавляли оптимизма провешенные в предыдущий день веревки.  Они давали возможность разогреться жумарингом на старте. 

Но! Что-то не пускало. Я предложил посидеть в палатке еще час-другой в надежде на улучшение метеообстановки.

 

А дальше было так: в 10 утра появилась необходимость держать палатку. В 12 часов мы держали изо всех сил. На гребне не было ни снега, ни камней для ветрозащитной стенки. Мы затащили внутрь баулы и укрепили палатку изнутри. Около 14.00 начало появляться желание завалить палатку. Примерно в 14.30 я услышал решительные слова своего напарника – «выдергивай стойки». Оборачиваюсь и вижу – по центру потолка расходится шов. Наша любимая однослойка BD TEMPEST, наша постоянная спутница на протяжении последних 3 лет терпит крушение. Через минуту лежим в мешке, зажав разрыв руками. В реве ветра угадываются крики одесситов, они стоят на 30 метров ниже. Высовываю голову наружу и вижу следующую картину: на полке стоит половина палатки, вторая половина развивается бахромой лоскутков по ветру. Кричу ребятам, что можем спрятать 1-2 человек у себя. Но одесситы готовятся централизованно отступать. В этот момент мы с Женей еще не уверены, что нужно прекращать восхождение. Рассуждаем о том, что можно переждать ветер, а утром восстановить палатки. Но очередной порыв ветра нежно двигает меня вместе с баулом по полке. Ощутив силу стихии и динамику ухудшения, признаем, что одесситы правы. 

Мы готовим дюльфер, Женя приспустился к ребятам скоординировать действия. Оказывается, у них сдуло одну пару ботинок. Но обморожений нет, ребята почти готовы начинать спуск. С грустью смотрю на наши, уходящие вверх, веревки и несколько килограммов железа, закрепленного на верхней станции. С мыслью о том, что наверное так нужно, начинаю спуск. 

Все происходит медленно. После нескольких дюльферов нас настигает ночь. К счастью здесь ветер не имеет такой силы, как на гребне. Работаем лопатой, получается сносная яма для сидячей ночевки…

Потом еще день спуска и топтания по свежему снегу вниз и вот мы в хижине пограничников. Отсюда 2-3 часа ходу до поселка Мазери, в котором нас ждет теплый дом, мандарины и хачапури.

Такая вот околоновогодняя история приключилась с нами на Ушбе. Пока утешаю себя мыслями вроде «так иногда бывает, и ничего с этим не поделаешь»…

Кратко о районе. Несмотря на форс-мажор, Сванетия нам всем очень понравилась. Красивые и суровые горы с маршрутами любой сложности. Скальные, комбинированные и ледово-снежные – на любой вкус. Картину дополняют доброжелательные и гостеприимные местные жители. Люди в форме, независимо от того милиция это или пограничники, действительно настроены помочь приезжим.   Если говорить о недостатках района, то к ним можно отнести продолжительные подходы.

 

Спасибо всем тем, кто поддержал нас в этой экспедиции:

Экипировочный центр «EXTREME»

 BEAL    GRIVEL    KONG    MILLET    MOUNTAIN HARDWEAR    PRIMUS

Компания RED POINT


Фармацевтическая компания «Аптека 95»

Компания «АЛЬПСЕРВИС»


Федерация Альпинизма и Скалолазания Харьковской Области

Опубликовано: 
20 January, 2014

ОСТАННІ НОВИНИ

04/02/2023
Неймовірна втрата!

Неймовірна втрата для Харківського клубу альпіністів та для сучасного українського альпінізму! 21 січня між Соледаром і Бахмутом в одному бою, немов на одному сходженні, загинули двоє друзів альпіністів - Олександр Заколодний та Григорій Григор’єв.

Вічна пам'ять героям!

Олександр і Григорій тепер знову поруч. Назавжди...

Вони зараз пов'язані одною мотузкою, як раніше в горах. Ця мотузка зв'язує їхні хрести на могилах та об'єднує їхні душі!

02/02/2023
Поховання Григорія Григор'єва.

Поховання харківського спортсмена- альпініста Григорія Григор’єва, який загинув разом з Олександром Заколодним 21 січня 2023 року в боях під Соледаром,  відбудеться у четвер, 2 лютого, о 13:00 годині. Прощання на кладовищі №18 (пр. Гагаріна, виїзд на Безлюдовку).

Запрошуються всі, хто бажає вшанувати пам’ять загиблих героїв!

Григорій Григор'єв (35 років) - кандидат у Майстри спорту зі скелелазіння, 2 розряд з альпінізму. Полюбляв різні активності: туризм, марафон, велосипед, тріатлон. Виконував багато громадських справ, працюючи на скеледромі «Вертикаль», завжди допомагав на змаганнях в якості судді. Чесна, добра, порядна людина.

23/01/2023
Олександр Заколодний та Григорій Григор'єв загинули в бою.

21 січня під Соледаром загинули  харківські альпіністи Олександр Заколодний та Григорій Григор'єв.

Вони були друзями, обом було по 35, разом тренувалися, змагалися та їздили в гори. У перші дні військового вторгнення вони разом добровільно пішли захищати українську землю, воювали у спеціальному підрозділу та загинули поруч в одному бою.

Офіційно смерть не підтверджена. Бій був тяжкий і їх товариші не змогли забрати тіла загиблих.

Вічна пам'ять! Слава героям!!!

16/01/2023
Інформація про членські внески 2023

Шановні друзі!

Розпочався Новий рік, хоча ситуація в Харкові дуже складна, але життя продовжується, ми маємо нові спортивні плани та маємо надію, що вони здійсняться.

Ми запрошуємо всіх, хто має можливість, прийняти участь в спортивних змаганнях міжнародного, всеукраїнського та обласного (якщо буде змога їх провести) рівня, згідно Календарних планів. Харківський відокремлений підрозділ ФАіС України працює як дистанційно, так і в Клубі альпіністів (при потребі, за скороченим графіком). За інформацією на сьогодні, в поточному році планується фінансування спортивних заходів.

10/01/2023
Миколаю Міщенко - 85!

Сьогодні, 10 січня, своє 85-річчя відзначає харківський альпініст Микола Акимович Міщенко.

Кандидат у Майстри спорту з альпінізму, «Сніговий барс», інструктор з гірських лиж, член Спілки художників.
Вітаємо вельмишановного Ювіляра від спільноти українських альпіністів! Бажаємо миру, добра, здоров'я, душевного тепла та творчої наснаги! 

Ми обов'язково ще зустрінимося в нашому Клубі альпіністів!!!