Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

ПЕСОЧНЫЙ ЗАМОК. Новый маршрут на Кастропольской стене.

автор: 
Полтавец Евгений
Новый маршрут на Кастропольской Стене от Евгения Полтавца ( Extreme-Teamг. Харьков) и Александра Лавриненко (г. Одесса).
 

 

        
Наигравшись в очередные «Малые горы», мы с Александром Лавриненко по сложившейся традиции отправились совершать первопроход.
         Видимо, традиция эта родилась не случайно. Дело в том, что после забегов на время по знакомым маршрутам, неудержимо тянет на приключения и самостоятельное творчество.
 
Объект
 

         Хотелось нарисовать логичную линию на стене, не сильно опутанной сетью существующих маршрутов. Хотелось интересного, трудоёмкого ИТО с минимумом промежуточных стационарных точек и конечно душевного лазания.
         Я уже давно обратил внимание на нависающую, ромбовидную стену на Кастропольской. В том месте, где влево идёт маршрут Горбача, а вправо диагональ Чаплинского, очень просилась вертикальная диретиссима.

 
Были опасения на счёт наличия естественного рельефа. Очень уж не хотелось пирсинговать болтами и дырками современную линию. Я долго пялился в монитор, многократно увеличивая имеющиеся у меня фото. Поделился мыслями с более опытным товарищем. Саня, большой охотник до подобных приключений, сказал: «пока не попробуем, не узнаем». Решили пробовать.
Забегая вперёд, скажу, что в плане минимизации промежуточных шлямбуров, результаты превзошли все ожидания: удалось обойтись двумя болтами на второй верёвке и одним на третьей. А вот в плане монолитности нашим ожиданиям не суждено было сбыться. Мы рассчитывали, что нависающая гладкая стена будет менее разрушенной. Но ничего не поделаешь, такой уж у этой горы характер.
 
Хроника
 9.05.2011 Приехали, затащили вещи под стену, сровняли площадку в 30 метрах от стены. Всё это время рассуждали на предмет возможного камнепада. Посмотрели линию маршрута. Понравилась, захотелось. Успели ещё прогуляться под стеной в сторону Треугольника. Нашли мифическую тройку на Кастропольской. Действительно таковая существует.
10.05.2011 Я полез разгадывать, кто куда здесь лазил и, по возможности, найти своё логичное начало. С линией Горбача всё  понятно. Хорошо видна логичная щель, заметны следы человека. С маршрутом же Чаплинского вообще ничего не ясно. Вертикальный угол выглядит пугающе. Нет никаких следов, кроме спусковой петли на выступе, в 20-ти метрах от земли. У нас сложилось впечатление, что этот маршрут начинается где то правее.
Первые 20 метров лазания приводят в замешательство. Лезу по раскачивающимся карандашам. Когда добрался до намеченного нависающего угла, стало полегче. Появилось надёжное ИТО в районе А2-А3. Под карнизом нахожу кусок монолита и делаю станцию (каждая станция оборудована шлямбуром КONG 10/45 мм из нержавейки и клиновым анкером 8/30 мм.)
 

На первой станции
 
 Впереди сильно нависающая ИТО-шная щель. Полез Саня. На первом же метре топорик скалывает хрупкую породу – небольшой срыв. Дальше пошло спокойней.
 

На второй верёвке
 
Пройдя нависание, Саня вышел на плиту, потребовавшую индустриальных методов.
 
11.05.2011 Весь следующий день я лез третью верёвку. Пытаясь избежать долбёжки, я вилял из стороны в сторону в поисках рельефа. В ход шли топорики и рельефные скайхуки. В итоге на 30 метрах удалось обойтись одним шлямбуром и двумя отверстиями под скайхук. По моим понятиям – получилось А3+(меня просветили, что в обозначении сложности ИТО, плюсы и минусы не применяются. Но, что поделать, если очень хочется:)
 

Траверс в начале третьей верёвки
 
12.05.2011 На третий день Саня лез 4-ю верёвку.
Монолит всё не появлялся. По-прежнему при забивании крюка сверху сыпался песок и камешки.
 

Четвёртая верёвка
 
В этот день решили пораньше закончить, что бы отдохнуть перед решающим штурмом.
 
13.05.2011  Штурмовали по грозе, дождю и граду. Как только я закончил 5-ю лазательную верёвку и принял Саню под нависанием, начался ливень. Я нарочно долго ИТО-шил на последнем участке, ожидая окончания осадков. Дождь предательски стих, и я вылез из-под карниза. Лазание не простое, но скалы шершавые и по мокрому получается хорошо. За 10 метров до перегиба опять дождь с градом. Уже не обращаю на него внимания. Выхожу за перегиб и буксую по крутому раскисшему склону на полном приводе к спасительной вишне.
Спуск под дождём по раскисшим тропам сопровождался падениями и бранью в адрес разбушевавшихся небес. Но на душе у нас  было легко и весело. Мы знали, что не пройдёт и 2-х часов, как мы окажемся в гостях у Алексея Жилина, отмоемся, отогреемся и отъедимся.
 
 
 
Техническое описание от Александра Лавриненко (г.Одесса)

 
0-1 От шлямбура по несложным скалам влево вверх 8 м на полочку, влево 2 м и вверх по крупным блокам, все очень разрушено! Через 10 м влево вверх, сложный вход в нависающий угол, по углу 10-12 м ИТО к станции под карнизом. (2 шлямбура) 50м (10 м ІІІ, 20 мV+, 20 мVІА2)
1-2 Из под карниза вправо и вверх, по сильно нависающей щели, много гудящих вставок, постепенно крутизна уменьшается, рельеф мельчает, на 15 м метре шлямбур, к нему подход на скайхуках (дырки), дальше под карниз вверх влево, скайхуки до шлямбура, от него влево вверх, станция за карнизом. 25 м А3,А2
2-3 От станции влево, на щель с разрушенными краями, по ней вверх до шлямбура, от него вправо, сложный переход до щели. По щели вверх, до станции на 3-х шлямбурах. 30 м А3+
3-4 От станции влево, на щель, по ней вверх, несколько метров. В камин не входить, много больших «живых» отслоек, двигаться по левой стороне камина, затем по хорошей щели на полочку. Дальше вверх, через нависание, за нависанием влево на косую полочку. Станция на 2-х шлямбурах. 30 м VA3
4-5 От станции вправо вверх, выйти на плиты, по ним вверх, лазанием, подойти под вершинную нависающую стенку. 45 мV
5-6 Выйти на косую ведущую вправо вверх щель. По щели на ИТО, местами подлазы, на полочку. С правого края полки вверх влево, выйти за перегиб. По простым скалам до дерева. 50 м (10 м ІІІ, 30 м VІA2, 10 мІ)
* Маршрут нужно идти страхуясь 2-мя веревками, очень аккуратно. Последствия срыва трудно предсказать. Не скажу, что приятный маршрут, но иногда хочется чего-то такого, расширяет горизонты сознания как-то так.
 
 
Благодарю:
 
 Экипировочный центр «EXTREME» за качественное снаряжение: «LASPORTIVA», «BEAL», «GRIVEL», «KONG», «MILLET», «BLACKDIAMOND», «PRIMUS».
 
Компанию «Balaklia» за финансовую помощь.
 
Большое спасибо: Алексею Ларионову, Алексею Жилину, Григорию Кочеткову и Алескеру Мехралиеву.

 

Опубликовано: 
18 May, 2011

ОСТАННІ НОВИНИ

08/10/2026
Раптово померла Ірина Єрмакова

6 жовтня у Словаччині раптово померла наш друг та активний член Харківського клубу альпіністів Ірина Єрмакова – українська художниця, дизайнер та дослідник мистецтва, яка народилася у Харкові 11 червня 1968 року. 
Ірина у молодості займалася альпінізмом, мала 1 й розряд й кваліфікацію інструктора 3-ї категорії, ходила у горах Кавказу та Тянь-Шаню. Приймала активну участь у становленні Харківського альпклубу.
Закінчила Харківську Інженерно-педагогічну академію. Пізніше знайшла своє призначення у художній творчості, приймала участь у міжнародних та регіональних художніх виставках, арт-проектах та пленерах.

06/10/2026
30 років тому на Шиша Пангма загинув Віктор Пастух

30 років тому на схилах вершини Шиша Пангма (8027м) зникли відомі українські альпіністи Заслужений майстер спорту Віктор Пастух (Харків) та Майстер спорту Геннадій Василенко (Ялта). Під час негоди вони ввечері спробували спуститися з третього до другого табору, але ні ввечері, ні вранці у другий табір вони не прийшли. Пошуки результату не дали, на шляху спуску виявили винос великої лавини.
Віктор Пастух - лікар-травматолог, кандидат медичних наук. Працював у Харківській міській лікарні швидкої допомоги, потім - асистент кафедри ортопедії, травматології та військово-польової хірургії Харківського медичного інституту.

01/10/2026
Помер видатний альпініст Віктор Козявкін.

Знову сумна новина – нас залишають ветерани харківського альпінізму, ситуація в Україні цьому сприяє. 27 вересня на 97-му році життя помер Козявкін Віктор Васильович (07.01.1930-27.09.2026).
Майстер спорту з альпінізму та скелелазіння, Інструктор альпінізму 1-ї категорії, чемпіон України та СРСР. Учасник перших всеукраїнських змагань зі скелелазіння у 1952 – 1953 роках. В змаганнях зі скелелазіння різного рівня виступав понад 20 років. За 40 років занять альпінізмом здійснив понад 200 сходжень. Був активним членом Харківського клубу.

26/09/2026
Харків'яни - чемпіони України!

19-20 вересня на скельному масиві в с. Буки Уманського району Черкаської області проходив чемпіонату України з техніки альпінізму. З огляду на теперішні часи до змагань долучилося багато альпіністів - 20 спортсменів. Вперше в історії українського альпінізму серед учасників змагань у більшості були жінки - 11. Гендерна ситуація в Україні суттєво погіршується...
Харків - чемпіони!!!

Призерами стали зв’язки:
1. Панков Дмитро - Рєпко Олена (Харків)
2. Медик Святослав - Пирогов Артем (Київ)
3. Риженко Дар'я (Харків) - Чернявська Євгенія (Одеса)
Вітаємо переможців та учасників змагань!

24/09/2026
Сьогодні пішов з життя Юрій Михайлович МАЦЕВИТИЙ

Сьогодні 24 вересня на 93 році пішов з життя видатний вчений і альпініст, почесний громадянин м. Харкова Юрій Михайлович МАЦЕВИТИЙ.
Його титули та почесні звання важко перерахувати: 
Юрій Михайлович  тривалий час очолював Інститут енергетичних машин і систем ім. А. М. Підгорного НАН України (1996-2016рр), вчений в галузі теорії обернених задач теплопровідності, академік НАН України, професор, лауреат Державних премій СРСР і України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат іменних премій видатних вчених НАН України, премій академій наук Білорусі і Молдови, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ст., останній час - радник при дирекції Інституту енергетичних машин і систем.
Юрій Михайлович (у середовищі альпіністів його звали ЮМ) – Майстер спорту з альпінізму (1960), Заслужений тренер України, інструктор–методист 1-й категорії. Чемпіон України. Президент Харківської обласної Федераціі альпінізму і скелелазіння та член Президії Федераціі альпінізму і скелелазіння України (2003 – 2007).