Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

МАЛЫЕ ГОРЫ 2010 Очный чемпионат Украины

автор: 
Полтавец Евгений

Позади очередной Крымский чемпионат. Он по-прежнему остаётся единственным очным чемпионатом в календаре Украинской федерации и, судя по всему, будет удерживать монополию ещё не один год.
 
 

Признаюсь честно: весь год я только и думал о том, как было бы хорошо выиграть третий чемпионат подряд. Одержимый этой амбициозной идеей, сразу же после Кавказа, я начал готовиться к стартам. Мой напарник – Толик Оченаш, в перерывах между высоткой, так же во всю напирал на скалолазную подготовку.
 

Соревнования прошли по стандартной формуле: квалификация в два этапа плюс 3 горы за 4 дня. К сожалению, в списке «приглашённых» снова отсутствовала самая спортивная участница - Шаан-Кая. А жаль, ведь именно её маршруты являются наиболее сложными на полуострове. Небольшое разнообразие и интригу внесло условие, согласно которого, на Морчеке каждая команда могла пройти лишь один маршрут.
 

Квалификация, подготовленная Михаилом Ситником, оставила положительное впечатление. Трудность проводилась на новой длинной трассе 6С с нарастающей сложностью. Трасса для связок так же оказалась достаточно интересной: два маршрута 6В «соединённых» длинным маятником. Использование судейских точек допускалось, но штрафовалось 5-процентным штрафом за каждую.

Соревнования сопровождала не по-Крымски холодная, дождливая погода. Мы постоянно следили за прогнозом (большое спасибо Александру Лавриненко), пытаясь оптимально выбрать маршруты и дни для восхождений.

Вечером перед первым восхождением начался дождь. Он продолжался часов до двух ночи и я, закутавшись в спальник, романтично фантазировал о том, как буду, под воздействием осадков, ИТО-шить по Морчеке. Вот, что значит привезти шорты вместо гортексовых штанов, думал я. Перезаявлять маршрут на следующий день не имело смысла, так как согласно прогнозу, первые три дня ожидалась терпимая погода, а в четвёртый совсем скверная. Смирившись с неизбежным, я заснул.

Очевидно, небеса проявили симпатию к моей решимости и, на удивление, весь следующий день прошёл без осадков.

Во второй и третий дни погода так же благоприятствовала восхождениям (незначительные осадки не в счёт).

В соответствии с прогнозом, около 16.00 третьего дня погода испортилась окончательно. В связи с этим, в четвёртый день соревнований, попыток восхождений не было.

Так получается, что последние три чемпионата я выступаю с разными напарниками. Все они ходят в абсолютно противоположных стилях, реализуя свои сильные стороны. К примеру, Толик - фанат свободного лазания. Я не переставал удивляться, как он лез откровенно ИТО-шные участки, иронически комментируя: «страхуй аккуратно, здесь заявлено А3», или «слева от меня идут дырки под хуки».  
 

Буду ли я продолжать участвовать в Крымских чемпионатах или начну ходить для души коллекционные маршруты, пока ещё не решил. С одной стороны я здесь уже всё сделал. С другой стороны ограничиваться лишь заочными чемпионатами как-то не интересно. В общем, будет о чём подумать долгими зимними вечерами.
 

 

 

P. S. На разминку мы сходили маршрут «Серые карнизы» на Форосском Канте. Хороший маршрут: монолит, минимум ИТО (по 2-3 метра на ключевых верёвках), куча свежих шлямбуров. Даже не понятно, почему он так отстаёт в популярности от «Ромбов», «Рыжего Угла» и прочих дежурных линий Канта. Короче говоря, рекомендую любителям лазательных пятёрок.

Протоколы соревнований в прикрепленном файле.

Благодарю экипировочный центр «EXTREME» за предоставленное снаряжение: «LA SPORTIVA», «BEAL», «GRIVEL», «KONG», «MILLET», «BLACK DIAMOND». 

Опубликовано: 
27 October, 2010
ВложениеРазмер
chemp_ukr_malie_goru_2010.doc40.5 кб

ОСТАННІ НОВИНИ

24/02/2023
ЯНГОЛИ СПОРТУ...

Сьогодні, в день річниці російської агресії, в харківському метрополітені відкрита фотовиставка «Янголи спорту». Виставку відкрив мер Харкова Ігор Терехов.

На виставці представлені фотографії спортсменів, життя яких обірвалося через повномасштабну війну. Серед них - чемпіони світу і Європи, багаторазові переможці національних першостей з олімпійських і неолімпійських видів спорту, ветерани спорту і діти, які тільки починали свій спортивний шлях і чиє життя жорстоко обірвалося.

05/02/2023
Відбувся перший Чемпіонат України зі скі-альпінізму

Україна - велика держава і як ніколи єдина! Незважаючі на страшні втрати на сході, на заході ми працюємо на перемогу і на продовження життя!
28-29 січня 2023 року Федерація альпінізму і скелелазіння України провела на базі гірськолижного комплексу «Буковель» перший офіційний Чемпіонат України зі скі-альпінізму (безпосередня організація змагань - ГО "Твоя пригода", керівник Олександр Олівсон, голова Комісії зі скі-альпінізму ФАіС України).

04/02/2023
Неймовірна втрата!

Неймовірна втрата для Харківського клубу альпіністів та для сучасного українського альпінізму! 21 січня між Соледаром і Бахмутом в одному бою, немов на одному сходженні, загинули двоє друзів альпіністів - Олександр Заколодний та Григорій Григор’єв.

Вічна пам'ять героям!

Олександр і Григорій тепер знову поруч. Назавжди...

Вони зараз пов'язані одною мотузкою, як раніше в горах. Ця мотузка зв'язує їхні хрести на могилах та об'єднує їхні душі!

02/02/2023
Поховання Григорія Григор'єва.

Поховання харківського спортсмена- альпініста Григорія Григор’єва, який загинув разом з Олександром Заколодним 21 січня 2023 року в боях під Соледаром,  відбудеться у четвер, 2 лютого, о 13:00 годині. Прощання на кладовищі №18 (пр. Гагаріна, виїзд на Безлюдовку).

Запрошуються всі, хто бажає вшанувати пам’ять загиблих героїв!

Григорій Григор'єв (35 років) - кандидат у Майстри спорту зі скелелазіння, 2 розряд з альпінізму. Полюбляв різні активності: туризм, марафон, велосипед, тріатлон. Виконував багато громадських справ, працюючи на скеледромі «Вертикаль», завжди допомагав на змаганнях в якості судді. Чесна, добра, порядна людина.

23/01/2023
Олександр Заколодний та Григорій Григор'єв загинули в бою.

21 січня під Соледаром загинули  харківські альпіністи Олександр Заколодний та Григорій Григор'єв.

Вони були друзями, обом було по 35, разом тренувалися, змагалися та їздили в гори. У перші дні військового вторгнення вони разом добровільно пішли захищати українську землю, воювали у спеціальному підрозділу та загинули поруч в одному бою.

Офіційно смерть не підтверджена. Бій був тяжкий і їх товариші не змогли забрати тіла загиблих.

Вічна пам'ять! Слава героям!!!