КМС з альпінізму та скелелазіння. Закінчив ХПІ, радіофак. Працював інженером в ІРЕ АН УРСР. Батько, Олексій Андріанович Тимохін, будучи курсантом Ленінградського вищого військового училища, в 1936 брав участь у сходженні на Ельбрус. Єдиною жінкою-східником була його дружина Олександра Федорівна. Значок «Альпініст СРСР» Віталій отримав у альптаборі «Накра» у 1958 році, куди потрапив із альпіністської секції ХПІ, керівником та тренером якої був Ю.М. Мацевитий. Віталій Тимохін — один із його найкращих вихованців, надія харківського студентського альпінізму, з яким були пов'язані далекосяжні спортивні плани. Сміливий і рішучий, він мав неординарні здібності, ніби народжений для гір. Його успіхи в альпінізмі та скелелазінні унікальні. У 24 роки Віталій входив у збірну команду ЦС «Буревісник», очолювану Львом Мишляєвим. Найбільш значні сходження: п. Іне, 4А, п/п (1960); Малий Домбай; п. Ерцог; п. Аксаут; Зах. Домбай, 4Б; тр. Джугутурлючат, 5А; тр. Домбай-Ульген, 5А (1961); піки МНР, 4Б; тр. Бжедух - Вільної Іспанії, 4Б; п. Щуровського по Пн.-Зх. стіні, 5Б (1962); Шхельда Сх.; п. Щуровського по Центр. баст., 5Б (1964). Віталій Тимохін неодноразово займав призові місця на різних змаганнях зі скелелазіння, двічі був абсолютним чемпіоном України і по праву вважався одним із найсильніших скелелазів після М. Хергіані. На першості України в Криму завжди призові місця: 1961 — Микита, м. Хрестова, індивід. лаз. - 2-е місце, зв'язки (з Ю. Пархоменко) - 3-е місце; 1962 - індивід. лаз. - 2-е місце, зв'язки (з О. Космачовим) - 1-е місце; 1963 - Верхня Ореанда, скелі Уч-Коша, індивід. лаз. - 3-е місце, зв'язки (з О. Космачовим) - 1-е місце; 1964 - г. Алім, г. Хрестова - індивід. лаз., зв'язки (з Ю. Пархоменко) - 1-е місце. Загинув під час сходження на Ушбу Південну. Веселий, легкий у спілкуванні, із променистою усмішкою, завжди готовий прийти на допомогу – таким його пам'ятають харків'яни.